Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого    Співака В.I.

суддів    Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Проценко О. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Служби безпеки України у м. Києві на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УСБ України у м. Києві про призначення пенсії за вислугу років, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до УСБ України у м. Києві про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2005 року позов задоволено. Визнано неправомірним рішення Управління СБУ у м. Києві про відмову  в призначенні пенсії ОСОБА_1. та визнано за ним право на пенсію як військовослужбовця згідно п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Стягнуто з Управління СБУ у м. Києві на користь ОСОБА_1. судові витрати в сумі 51 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з Управління СБУ у м. Києві на користь  ОСОБА_1. судових витрат в розмірі 51 грн., зменшивши цю суму до 3 грн. 40 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Управління СБУ у м. Києві, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління СБУ у м. Києві задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судових рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач мав безперервний трудовий стаж 31 рік та працював в органах КДБ протягом 15 років і 5 місяців, а тому відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) мав право на призначення пенсії з часу звернення, незалежно від підстав та часу звільнення за наявності достатнього стажу.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 215, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до УСБ України у м. Києві про призначення пенсії за вислугу років - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.