Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України у складі :

Головуючого -  судді  Бутенка В. I.,

Суддів :  Лиски Т. О.,

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії судді Печерського районного суду м. Києва Горяйнова Андрія Миколайовича, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду  м. Києва  від 10 жовтня 2003 року, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду  м. Києва із скаргою на неправомірні дії судді Печерського районного суду м. Києва Горяйнова А. М., мотивуючи тим, що в судовому засіданні 25.06.2003р. на нього як на представника відповідача на підставі ч. 1 ст. 173 ЦПК України (1618-15) за неявку в судове засідання без поважних причин головуючим по справі суддею Горяйновим А. М. було накладено штраф у розмірі 17 грн. Вважаючи рішення про накладення штрафу незаконним, просив визнати дії судді Горяйнова А. М. про притягнення його до відповідальності та накладенню штрафу в порядку ст. 173 ЦПК України (1618-15) неправомірними.

Ухвалою Апеляційного суду  м. Києва  від 10 жовтня 2003 року в прийнятті скарги відмовлено.

В касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду  м. Києва  від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.. 55 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.. 248-3 ЦПК України (1618-15) та п. 1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.12.1997 р. № 13 (v0013700-97) "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян", до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.

Згідно з ст. ст. 126, 129 Конституції України (254к/96-ВР) судді при здійснені правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) та законодавством про судочинство.

Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм  процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів ,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення,  а ухвалу Апеляційного суду  м. Києва  від 10 жовтня 2003 року - без  змін .

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .