К-9522/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ВАТ "Орлан-Транс" та ДПI у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 по справі № 5/2846-14/225 (5/2339-3/253)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Орлан-Транс"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВАТ "Орлан-Транс" звернулось з позовом до ДПI у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.02.2003 № 0000722320/0/2580, яким згідно з підпунктом "б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000 № 2181, відповідно до п. 3.1 ст. 3, п.п.5.2.1, п.п.5.2.10 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6, п.п.5.4.8 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п.8.3.1 п. 8.3, п.п.8.5.2 п. 8.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 22.05.1997 від 283/97-ВР (далі Закон № 283/97-ВР) визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 905 338,73 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 145 869,99 грн.

Дана справа розглядалась судами не одноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2003 позовні вимоги задоволені частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПI у Личаківському районі м. Львова №0000722320/0/2580 від 04.02.2003 визнано недійсним частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 401 343,70 грн. та застосування 60 284,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони оскаржили рішення суду і за результатами розгляду їх скарг постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Податковий орган постанови суду апеляційної інстанції не оскаржував.

Розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Орлан-Транс", Вищий господарський суд України 29.07.2004 прийняв постанову, якою частково задоволено скаргу позивача, рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи господарським судом Львівської області 05.04.2005прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволенні частково.

Податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.02.2003 № 0000722320/0/2580 визнано частково недійсним в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 749 370,82 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 117 947,23 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди послались:

Щодо віднесення позивачем за 9 місяців 2002 року до складу валових витрат - витрат, пов'язаних з ремонтом основних засобів в сумі 482 822,65 грн., суд апеляційної інстанції бере до уваги додаток до акту перевірки, в якому перевіряючими наведено перелік матеріалів і запасних частин, та розрахунок позивача. З цих доказів можна зробити висновок, що у позивача було право включати до валових витрат витрати з вартості запасних частин для ремонту основних фондів без застосування межі п'яти відсотків сукупної балансової вартості основних фондів на початок року (акумуляторні батареї, фільтри повітряні, паливні та масляні), так і із застосуванням межі п'яти відсоткової сукупної балансової вартості основних фондів, що не було враховано при перевірці.

Відтак, у 2002 року позивач мав право протягом 2002 року віднести до валових витрат в межах 5-ти відсотків балансової вартості основних фондів суму 308 215,29 грн., а фактично віднесено 252 тис. грн.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат, понесених у зв'язку із заміною автомашин на орендованому автотранспорті в сумі 335 096,61 грн., то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі Закон № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності..

Матеріали справи містять статут позивача відповідно до якого предметом діяльності позивача є перевезення вантажів у міжнародному, міжміському та місцевих автомобільних сполученнях, виконання пасажирських перевезень у внутрішньому та міжнародному сполученнях, а також - договори оренди транспортних засобів, в яких відображено обов'язок орендаря підтримувати рухомий склад в належному стані.

Відповідачем не спростовано висновків місцевого господарського суду про те. що заміна шин на транспортних засобах - це ремонт, який виконується для забезпечення чи відновлення роботоздатності транспорту.

ДПI у Личаківському районі м. Львова виключено з валових витрат позивача витрати, понесені останнім у зв'язку з оплатою вартості отриманих від фірми Томаса Лєманна послуг по наданню візової підтримки в сумі 213 470,28 грн. -у 4 кв. 200I року та 316 300,81 грн. у 3 кв.2002 року, оскільки, на думку перевіряючих, відсутній зв'язок внесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно норми п. 5.1 ст. 5 Закону №2 83/97-ВР (334/94-ВР) , Статут позивача (п.п.2.24, п.п.2.2.1,2.2.2), договір №123 від 03.12.2001р., відряджувальні повістки водіїв, вимоги для отримання віз у країни учасниці Шенгенської угоди, які передбачають обов'язковість запрошення від особи - резидента відповідної країни, суди обох інстанцій вважають безпідставним виключення з валових витрат позивача витрат, понесених у зв'язку із оплатою ним послуг фірми Томаса Лєманна.

Щодо включення позивачем до валових витрат 666 287,49 грн. добових (роз'їзних),то суди виходили з приписів вимог п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 283/97-ВР (334/94-ВР) , відповідно до якого витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлених закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті зв'язку зі здійсненням таких витрат включаються до складу валових витрат.

Згідно із п. 1.1 розділу 1 Iнструкції "Про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (z0218-98) (в редакції наказу Міністерства Фінансів України від 10.06.1999 № 146), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.1999 за № 418/3711, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням, пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Податковим органом не заперечується здійснення працівниками позивача, які виконували міжнародні рейси по перевезенню вантажів, роз'їзних.

Також суди послались на те, що в матеріалах справи є колективний договір ВАТ "Орлан-Транс" на 2003-2004 рік прийнятий на конференції трудового колективу ВАТ "Орлан-Транс" 12.12.2002 з додатком №1 2 до колективного договору, яким затверджено положення про відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон.

Крім цього, ст. 121 Кодексу законів про працю (322-08) визначає гарантії і компенсації при службових відрядженнях.

Також різновид компенсаційних витрат з метою оподаткування визначено п.п.5.4.2 п. 5.4 Iнструкції "Про прибутковий податок з громадян", затвердженої наказом Головної державною податковою інспекцією України від 21.04.1993р. № 12 (z0064-93) , та Постанови Кабінету Міністрів України "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельників робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розсувних (пересувний) характер" від 31.03.1999 № 490.

Враховуючи викладене та вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР (334/94-ВР) , у відповідача не було правових підстав виключати з валових витрат позивача виплату роз'їзних.

Перевіряючими зафіксовано в акті перевірки завищення валових витрат на суму 282 814,85 грн. в частині віднесення на валові витрати сум страхових платежів по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України та витрат по страхуванню авто цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами "Зелена карта по автотранспорту", який був отриманий в оренду і не перебував в складі основних фондів позивача.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) цивільна відповідальність власників транспортних засобів є обов'язковою і визначена Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів від 28.09.1996 № 1175 (1175-96-п) .

В матеріалах справи є договори оренди транспортних засобів строком до 31.12.2006, укладені позивачем з ТОВ "Орлан-Транс Груп".

Здійснюючи нарахування податкового зобов'язання відповідач не взяв до уваги ні умов договорів оренди, ні вимог наведених вище норм права, що призвело до необгрунтованого визначення позивачеві податку на прибуток.

Перевіряючі в акті перевірки зробили висновок про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР (334/94-ВР) в частині включення до валових витрат сум виплат по лізингових платежах на суму 201,11 тис. грн.

Відповідно до пп. 1.18.2 Закону № 283/97 (334/94-ВР) фінансовий лізинг (оренда)- господарська операція фізичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'Язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8цієї статті.

Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що не відноситься до валових витрат - придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інших поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Під терміном "основні фонди", відповідно до п. 8.2.1 Закону, слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'Язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, виходячи з наведених обставин, витрати на придбання автомобілів по договору фінансового лізингу не відносяться до валових витрат, так як вказана операція є придбанням основних фондів.

Отже, витрати позивача на придбання автомобілів по Договору з "Вольво Трак Дивізіон" не відносяться до валових витрат, оскільки в даному випадку позивач придбав основні фонди.

Щодо завищення амортизаційних відрахувань на суму 519,89 тис. грн. по транспортних засобах, отриманих за договором фінансового лізингу та оприбутковуваних на балансі на підставі сертифікатів про прийомку, в яких лізингоодержувачем зазначено ВАТ "Орлан-Транс", то суд апеляційної інстанції бере до уваги пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 283/97-ВР (334/94-ВР) відповідно до якого амортизації підлягають витрати на :

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого користування, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення, самості йне виготовлення основних фондів для власних виробничих, потреб включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовлення таких повних фондів, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших дів поліпшення основних фондів, придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних слуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання псового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям.

В касаційній скарзі ВАТ "Орлан-Транс" просить рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови від позову скасувати та винести нове рішення яким задовольнити повністю позовні вимоги, оскільки 201,11 тис. грн., як суму лізингових платежів правомірно віднесено до валових витрат.

ДПI в Личаківському районі м. Львова в касаційній скарзі просить рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимогах скасувати винести нове рішення яким в позові відмовити повністю вважаючи вимоги позивача безпідставними.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів попередніх інстанції, пояснення представника ВАТ "Орлеан-Транс", колегія суддів вважає, що касаційна скарги сторін підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення повинно бути законним та обгрунтованим.

Суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог. Разом з тим, відмовляючи в позові щодо законності віднесення позивачем до валових витрат 201,11 тис. грн., суди поза увагою залишили посилання позивача по справі як в позовній заяві так і в апеляційній інстанції на те, що до складу валових витрат він включав саме суми винагороди по лізингових платежах, а не суму основних засобів придбаних у лізинг як це зазначено в судових рішеннях.

З огляду на наведене судові рішення в зазначеній частині необхідно скасувати та направити до суду першої інстанції для усунення названого недоліку, тобто дати правову оцінку.

Відповідно оскільки в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова та Відкритого акціонерного товариства "Орлан-Транс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 по справі № 5/2846-14/225(5/2339-3/253) скасувати в частині відмови в задоволенні позову та направити в цій частині на новий розгляд.