Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді  Цуркана М.I.

суддів: Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

секретар : Міненко I.М.

за участю позивача та представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на дії Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайське про визнання неправомірною відмови в призначенні пенсії за касаційною скаргою УПФУ в м.Нетішин на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 лютого 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2005 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2004 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду зі скаргою на дії Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ ) в м.Первомайське (далі відповідач), яким незаконно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі того, що йому не зараховано період роботи з 8 лютого 1974 року по 1 лютого 1977 року на посаді інженера-програміста 4 виробництва Красноярського хімічного комбінату "Енисей" у пільговий стаж. Просив цей період зарахувати до його спеціального стажу та призначити йому таку пенсію з жовтня 2002 року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2005 року залишено без змін рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 лютого 2005 року, яким в задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який  направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог скарги, оскільки суди першої та апеляційної інстанції  неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясували обставин справи.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2,  працював на Красноярському хімічному комбінаті  "Енисей" з 7 лютого 1972 року слюсарем на 6 виробництві, 8 лютого 1972 року переведений на 6 виробництво електрослюсарем, 20 грудня 1973 року переведений на 4 виробництво прибори стом, а з 1 лютого 1974 року призначений на посаду інженера - програмістом 4 виробництва та 1 лютого 1977 року звільнений за власним бажанням.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні скарги, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до п.а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що при вирішенні питання про призначення йому пенсії на пільгових умовах необхідно керуватися списком №1, затвердженим 22 серпня 1956 року, тобто потрібно керуватися законодавством, яке було чинним на період його роботи у шкідливих тяжких умовах праці. Посилався на те, що така вимога передбачена ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Крім того, він посилався на те, що Управління Пенсійного фонду України неправомірно застосувало щодо нього вимоги ст. 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 (637-93-п) року, оскільки ним було надано трудову книжку з відповідними записами про його трудовий стаж, а також інші документи, що підтверджували право на пільгову пенсію.

Відповідно до положень ч.1 ст. 206 КАС України (2747-15) в ухвалі суду апеляційної інстанції, крім інших обставин, повинні зазначатися : встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази; мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Частиною другою цієї норми передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції зазначені вимоги закону не виконані, доводи апеляційної скарги не спростовані, а прийняте рішення не мотивоване.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати ухвалу апеляційної інстанції, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів  -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 травня 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайське про визнання неправомірною відмови в призначенні пенсії скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала  є остаточною і оскарженню не підлягає.