2-233/06 Про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПI у м. Полтаві на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2005 та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2005 по справі № 11/715-9/78

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2

до 1. Державної податкової інспекції у м. Полтаві

2. Відділення державного казначейства у м. Полтаві

про стягнення 25 833,30 грн. відсотків

На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2003 Господарським судом Полтавської області розглядались позовні вимоги про стягнення 25 833,30 грн. відсотків.

Рішенням Господарського суду Полтавської області позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_2 22 936,11 грн. процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість. Стягнуто з ДПI у м. Полтаві 229,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 3,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог про стягнення відсотків провадження у справі припинено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2005 рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2005 у справі № 11/715-9/78 скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: Позов про стягнення відсотків задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Відділення Державного казначейства України у м. Полтаві на користь ПП ОСОБА_2 25 833,30 грн.

Відповідач (ДПI) звернувся із касаційною скаргою на зазначене рішення та постанову, і вважає, що вони прийняті при порушенні норм матеріального та процесуального права, без надання правової оцінки фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи з огляду на наступне: висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що судові акти по справам № 3/252 та № 11/715 не спростовують наявність у Позивача документально підтвердженої бюджетної заборгованості за квітень 2002 року є неправомірним.

Скаржник звертає увагу на те, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду, а рішеннями суду ПП ОСОБА_2 по справах № 3/252, № 11/715 відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заявленого до відшкодування ПДВ по декларації за квітень 2002 року в розмірі 734 358 грн.

Виходячи із зазначеного, Скаржник робить висновок, що вказана сума ПДВ не визнана судом бюджетною заборгованістю. А тому зважаючи на відсутність такої заборгованості, вважає, що у суду відсутні підстави для стягнення відсотків на суму ПДВ за квітень 2002 року.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначив щодо обгрунтувань Відповідача 1 про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування ПДВ наступне: по справі № 3/163 у відзиві на позовну заяву ДПI вказує, що сума від'ємного значення ПДВ по декларації за квітень 2002 року в розмірі 734 358 грн. зменшена шляхом погашення податкового зобов'язання з ПДВ 30.04.2003 на суму 89 620,54 грн. по декларації за березень 2003 року; 01.07.2003 на суму 401 827,70 грн. по декларації за травень 2003 року.

Позивач в своїх поясненнях також зазначає про відшкодування 24.09.2003 ПДВ на р/р в сумі 44 756 грн. та відшкодування 24.05.2004 у сумі 198 153,76 грн. шляхом оформлення внутрішньої державної позики згідно постанови Кабінету Міністрів України № 2014. I наголошує - сама ДПI при цьому зазначає, що сума простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ, яка підлягає погашенню облігаціями внутрішньої державної позики, платнику податків ПП ОСОБА_2 складає 564 000 грн., в т.ч. за декларацією за квітень 2002 року у розмірі 198 153,76 грн.

Зазначене Позивач просить врахувати при винесені рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) експортне відшкодування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку експортного відшкодування. А відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону - суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

За матеріалами справи судами встановлено, що ПП ОСОБА_2 20.05.2002 подано до ДПI у м. Полтаві декларацію з ПДВ за квітень 2002 року та розрахунок експортного відшкодування за квітень 2002 року із зазначенням від'ємного значення ПДВ в сумі 736 137 грн. та додано відповідні документи.

Задовольняючи позов частково, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинне законодавство не передбачає визнання наявності бюджетної заборгованості в судовому порядку. Але оскільки Позивачу експортне відшкодування ПДВ за квітень 2002 року в сумі 734 358 грн. у встановлений Законом строк не проведено, тому вказана сума являється бюджетною заборгованістю. Також в рішенні суду першої інстанції зазначено постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2002 у справі № 3/252, у якій відсотки за період з 21.06.2002 по 17.10.2002 в сумі 2 897,19 грн. були предметом спору і вищевказаною постановою у позові відмовлено. В зв'язку з цим провадження у справі № 11/715-9/78 в частині стягнення відсотків за період з 21.06.2002 по 17.10.2002 припиненню відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України (1798-12) .

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, послався на те, що, оскільки бюджетне відшкодування за квітень 2002 року у встановлений Законом строк не проведено, то за період затримки такого відшкодування Позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення процентів. Також, апеляційний суд звертає увагу, що факт існування від'ємного значення ПДВ в сумі 736 137 грн. за квітень 2002 року підтверджується наявними у справі матеріалами і не спростовується відповідачами.

При цьому суди встановили, що згідно розрахунку процентів за непогашення бюджетної заборгованості у строк за період з 21.06.2002 по 01.11.2002 загальна сума процентів становить 25 833,30 грн.

Однак судом апеляційної інстанції не враховано, що при повторному зверненні ПП ОСОБА_2 з позовом про стягнення заявленого до відшкодування ПДВ за квітень 2002 року в сумі 734 358 грн. та відсотків у розмірі 25 833,30 грн. Господарським судом Полтавської області у справі № 11/715 винесено ухвалу від 03.01.2003 про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України (1798-12) . Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2003 у справі № 11/715 зазначена ухвала в частині припинення провадження за вимогою про стягнення ПДВ за квітень 2002 року в сумі 734 358 грн. залишена без змін, а в частині стягнення відсотків 25 833,30 грн. за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості - справу направлено на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Враховуючи вимоги пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо нарахування процентів саме на суму бюджетної заборгованості, та зважаючи, що судами першої та апеляційної інстанції грунтовно не досліджена відсутність чи наявність такої заборгованості, та наявність у Позивача підстав для нарахування відсотків за несвоєчасне повернення з бюджету ПДВ за квітень 2002 року, тому суд касаційної інстанції вважає рішення судів не обгрунтованими та помилковими, оскільки саме вказана сума ПДВ не визнана судом бюджетною заборгованістю, не досліджувалася судами і не давалась оцінка фактичним обставинам справи.

А в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржені постанова та рішення суду скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. Господарському суду Полтавської області при новому розгляді врахувати наведене.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2005 по справі № 11/715-9/78 скасувати. Справу № 11/715-9/78 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.