ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     4 жовтня 2006 року    м. Київ
 
  Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
     головуючого -  судді  Харченка В.В.,  суддів:  Берднік  I.С.,
Васильченко Н.В.,  Кравченко О.О., Матолича С.В.,
     при секретарі: Мельник I.М., за участю представника  позивача
Манздика  П.I.,  розглянувши  в  судовому   засіданні  в   порядку
касаційного  провадження   адміністративну   справу   за   позовом
Приватного підприємства "Універсам" до Дунаєвецької селищної  ради
про визнання недійсним рішення, за касаційною скаргою Товариства з
обмеженою   відповідальністю   "Борщів   -   цукор"   на    ухвалу
Житомирського апеляційного господарського суду від 26 грудня  2005
року та рішення Господарського суду Хмельницької  області  від  16
червня 2005 року,-
 
                           ВСТАНОВИЛА:
     Рішенням Господарського  суду  Хмельницької  області  від  16
червня  2005  року,  залишеним  без  змін  ухвалою   Житомирського
апеляційного господарського суду від  26  грудня  2005  року  було
задоволено  позовні вимоги  Приватного підприємства "Універсам" до
Дунаєвецької  селищної  ради  про  визнання  недійсним  рішення  №
2-16/2004   від   28.10.2004р.   "Про    затвердження    технічної
документації  із  землеустрою  щодо   складання   документів,   що
посвідчують право  оренди  земельної  ділянки  та  передачу  її  в
оренду.  Зазначені  судові  рішення   вмотивовано   тим,   що   за
оспорюваним  рішенням   скаржнику  -  ТОВ"Борщів  -  цукор",  було
передано в  оренду  земельні  ділянки,  право  користування  якими
належить позивачу.
     В  основу  таких  висновків  судів  першої   та   апеляційної
інстанції покладено те, що позивач є власником об'єктів нерухомого
майна, розташованого на спірній земельній ділянці, отже, має право
на землю.
     Суди  першої  та  апеляційної  інстанції   відхилили   доводи
скаржника про відсутність  доказів  наявності  права  позивача  на
нерухоме майно, пославшись при цьому на те, що майно  позивача  не
підлягає  реєстрації  згідно  з  вимогами  затвердженого   наказом
Міністерства  юстиції  України  від  7  лютого  2002  р.   №   7/5
( z0157-02 ) (z0157-02)
         та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  18
лютого 2002 р. за  №157/6445  Тимчасового  положення  про  порядок
державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
     Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Товариство з
обмеженою  відповідальністю  "Борщів   -   цукор"   звернулося   з
касаційною  скаргою,   у   якій   просить   ухвалу   Житомирського
апеляційного господарського  суду  від  26  грудня  2005  року  та
рішення Господарського суду Хмельницької  області  від  16  червня
2005 року скасувати, справу направити на  новий  розгляд  до  суду
першої інстанції.
     Касаційна скарга вмотивована  посиланнями  на  те,  що  майно
позивача  не  має  відношення  до  земельної  ділянки,   отриманої
скаржником, оскільки знаходиться в іншому  місці.  Також  скаржник
посилається на те, що позивачем  не  доведено  права  користування
оспорюваною земельною ділянкою, оскільки нерухоме  майно  позивача
підлягало обов'язковій державній реєстрації.
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України,  дослідивши матеріали справи та доводи касаційної  скарги
колегія  суддів  приходить  до  висновку,  що   касаційна   скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
     Відповідно до  ч.1  ст.  224  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без  задоволення,  а
судові рішення  -  без  змін,  якщо  визнає,  що  суди  першої  та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм  матеріального  і
процесуального права при  ухваленні  судових  рішень  чи  вчиненні
процесуальних дій.
     Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що 
04.08.2004 року  ліквідатором  ВАТ  "Городоцький  цукровий  завод"
подано  на  ім'я  селищного  голови  заяву  про  припинення  права
користування  земельною  ділянкою  за  ВАТ  "Городоцький  цукровий
завод" Дунаєвецький бурякопункт у зв'язку з його ліквідацією.
     10.09.2004  року  рішенням  Дунаєвецької  селищної   ради   №
2-14/2004 було припинено землекористування  названого  підприємств
та анульовано державний акт про це.
     Оскаржуваним  рішенням  від  28  жовтня  2004  року  (а.с.21)
скаржнику було надано в оренду земельну ділянку, площею 13,97га. в
смт. Дунаївці, по вул.Червоноармійська,5.
     23 грудня 2004 року позивач,  ПП  "Універсам"  придбав  у  ПП
"Трудівник"  майно,  частина  з  якого  розташована  на  території
колишнього Дунаєвецького бурякопункту в смт.Дунаївці. З посиланням
на  статтю  377  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
          позивач
вважає,  що  до  нього  перейшло  право  користування   земельними
ділянками, які знаходяться під придбаними спорудами.
     Рішенням ради від 28 жовтня 2004  року  затверджено  технічна
документація із землеустрою, що  посвідчує  право  ТОВ  "Борщів  -
цукор" на оренду землі строком на 5 років площею 13,97га.
     Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі зібраних  по
справі доказів дійшли висновків,  що  зазначена  земельна  ділянка
включає в себе землю під нерухомим майном  позивача,  на  підставі
чого дійшли висновку про задоволення позовних вимог.
     Частиною 1 статті 220 Кодексу  адміністративного  судочинства
України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          встановлено,  що  суд  касаційної  інстанції
перевіряє правильність застосування  судами першої та  апеляційної
інстанцій норм матеріального  та  процесуального  права,  правової
оцінки  обставин  у  справі  і  не   може   досліджувати   докази,
встановлювати  та  визнавати  доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені  в  судовому  рішенні,  та  вирішувати   питання   про
достовірність того чи іншого доказу.
     Згідно з частиною 2 статті 220 КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції переглядає судові  рішення  судів  першої  та
апеляційної інстанцій у межах касаційної  скарги,  але  при  цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи  процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
     Оскільки касаційна скарга не містить інших  обгрунтувань  ніж
невірна оцінка доказів судами  першої  та  апеляційної  інстанції,
оскільки колегія суддів доходить висновків,  що  при  встановленні
вищезазначених  обставин  судом  апеляційної  інстанції  не   було
порушено норм матеріального  та  процесуального  права,  касаційна
скарга вбачається такою, що задоволенню не підлягає.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів, -
 
                            ухвалила:
     Касаційну  скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Борщів - цукор" залишити без задоволення, а  ухвалу Житомирського
апеляційного господарського  суду  від  26  грудня  2005  року  та
рішення Господарського суду Хмельницької  області  від  16  червня
2005 року  - без змін.
     Головуючий    /підпис/      В.В.Харченко
     Судді    /підпис/  I.С.Берднік
     /підпис/  Н.В.Васильченко
     /підпис/  О.О.Кравченко      /підпис/  С.В.Матолич 
 
     З оригіналом вірно
     суддя    Н.В.Васильченко