ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В.,
при секретарі: Мельник I.М., за участю представника скаржника
Образцової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в
порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Запоріжавтотранс" до
Виконавчого комітету Запорізької міської ради та Приватного
підприємства "Троянда" про визнання недійсним рішення, за
касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
"Запоріжавтотранс" на рішення Господарського суду Запорізької
області від 20 травня 2005 року та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 6 липня 2005 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20
травня 2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 6 липня 2005 року було
відмовлено у позові Відкритого акціонерного товариства
"Запоріжавтотранс" до Виконавчого комітету Запорізької міської
ради та Приватного підприємства "Троянда" про визнання недійсним
рішення.
Зазначені судові рішення про відмову в позові про визнання
недійсним рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради
від 30 червня 1994 року про надання земельної ділянки ПП "Троянда"
вмотивовані тим, що:
- позивач не отримував спірну земельну ділянку у власність чи
користування
- спірне рішення прийнято відповідачем 1 в межах наданих йому
Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
повноважень
- крім того, позивач пропустив строк позовної давності.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Відкрите
акціонерне товариство "Запоріжавтотранс" звернулось з касаційною
скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Запорізької
області від 20 травня 2005 року та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 6 липня 2005 року скасувати
та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обгрунтовується порушеннями норм
матеріального та процесуального права, зокрема тим, що
- судами першої та апеляційної інстанції не витребовувалися
докази права власності на оспорювану земельну ділянку
- судом апеляційної інстанції було розглянуто справу у
відсутності представника позивача
- скаржника було позбавлено права заявлення відводу складу
судової колегії апеляційного суду
- судами було зроблено помилкову оцінку правомірності
вилучення земельної ділянки у позивача.
Крім того, скаржник посилається на рішення Жовтневого
районного суду від 15 травня 2005 року, яким було встановлено
обставину протиправності вилучення земельної ділянки у позивача.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що
30 червня 1994 року виконавчий комітет Запорізької міської ради
народних депутатів прийняв рішення "Про надання в постійне
користування приватному малому підприємству "Троянда" земельної
ділянки по пр. Леніна для реконструкції існуючого павільйону під
кафе" (а.с. 8).
Згідно вказаного рішення земельна ділянка площею 0,08 га за
згодою землекористувача (Запорізького обласного підприємства
автобусних станцій і транспортно-експедиційного обслуговування
населення №12399) була у нього вилучена та надана в постійне
користування малому підприємству "Троянда".
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та
апеляційної інстанції про наявність згоди землекористувача,
викладену в листі від 11 квітня 1994 року за підписом директора
вказаного підприємства (а.с. 40). Колегією суддів не приймаються
доводи скаржника на вилучення земельної ділянки у позивача з
огляду на те, що земельну ділянку було надано іншому підприємству,
у встановленому порядку позивачу вона не передавалася.
Натомість за рішенням відповідача від 31 серпня 2001 року
саме позивачу було виділено земельну ділянку з урахуванням
ділянки, виданої оспорюваним рішенням, про що свідчить акт на
право постійного користування землею (а.с. 47-48).
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого слухалася справа в судах
першої та апеляційної інстанції відкладення розгляду справи
поставлено у залежність від можливості вирішення спору в судовому
засіданні.
Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 110-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
обов'язковою підставою для скасування рішення суду є
випадки, коли справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із
сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання
суду.
Натомість як вбачається з клопотань скаржника (а.с. 94, 114)
позивач був обізнаний з датами судового засідання. Клопотання про
відкладення розгляду справи були вмотивовано відхилені судами з
огляду на те, що коло представників сторін, встановлене статтею 28
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не є обмеженим.
Колегією суддів не приймаються посилання скаржника на
рішення Жовтневого районного суду від 15 травня 2005 року, як на
підставу скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим. для господарського суду, згідно з ч.4 ст.35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо
фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для
вирішення спору.
Як вбачається з зазначеного рішення в ньому викладено лише
припущення стосовно порушення порядку відмови від
землекористування, а не встановлено обставину протиправності
вилучення земельної ділянки у позивача, оскільки предметом позову
було визнання недійсним рішення зборів акціонерів про покладення
обов'язків.
Зазначеним рішенням не встановлювалися факти чи обставини, що
мають юридичне значення.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального та процесуал ьного права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Запоріжавтотранс" залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду Запорізької області від 20 травня 2005 року та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 6
липня 2005 року - без змін.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ I.С.Берднік
/підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ С.В.Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко