Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.I., Чумаченко Т.А.,

при секретарі Марушевському А.А.,

з участю представника відповідача Туровської К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оферта" (далі - ТзОВ "Оферта") до Державної податкової інспекції (далі - ДПI) у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ДПI у Святошинському районі міста Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 15 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

ТзОВ "Оферта" звернулося в суд з позовом до ДПI у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлення-рішення від 9 вересня 2004 року №0003762340/0/32112417, яким виявлено завищення бюджетного відшкодування на суму 1139439,73 грн., та податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2004 року №0003762340/0/32112417/2, яким виявлено завищення бюджетного відшкодування на суму 1139439,73 грн.

Позивач вказував, що зазначені повідомлення-рішення прийняті на підставі акту ДПI у Святошинському районі м. Києва №297-23/030 від 7 листопада 2004 року "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ "Оферта" за період з 20 вересня 2002 року по 1 квітня 2004 року", з якого слідує, що товариством з обмеженою відповідальністю "Оферта" в порушення підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) експортні операції безпідставно оподатковувалися податком на додану вартість за нульовою ставкою, так як вантажна митна декларація (далі - ВМД), на підставі якої ТзОВ "Оферта" застосувало нульову ставку при обчисленні податку на додану вартість, є неналежно оформленою, оскільки товар (насіння сонячника) указаний у ВМД за межі України не вивозився.

Вважав, що висновки ДПI у Святошинському районі м. Києва, покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням податкового законодавства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15 червня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського від 13 грудня 2005 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПI у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ТзОВ "Оферта" уклало договір комісії з ТзОВ "Автотранс", за умовами якого ТзОВ "Автотранс" здійснювало від свого імені зовнішньоекономічну угоду по продажу насіння сонячника в інтересах та за рахунок ТзОВ "Оферта". На виконання умов договору ТзОВ "Оферта" передало ТзОВ "Автотранс" насіння сонячника загальною вагою 4 291,132 т на суму 5668585,37 грн., а ТзОВ "Автотранс" уклало зовнішньоекономічний контракт з ТзОВ "JB & COMPANY" (Грузія) №28/8/03 від 28 серпня 2003 року та згідно вантажної митної декларації №301327 від 10 листопада 2003 року вказаний товар задекларувало на експорт та відправило товариству з обмеженою відповідальністю "JB & COMPANY" (Грузія).

Однак, дані обставини встановлені судами з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Автотранс" не укладало зовнішньоекономічний контракт з ТзОВ "JB & COMPANY" (Грузія) №28/8/03 від 28 серпня 2003 року, який був підставою для вивозу за митну територію України насіння сонячника.

Наведені обставини судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені та не з'ясовані.

Крім того, з матеріалів справи видно, що по даному факту (вивезення насіння сонячника) постановою старшого слідчого Слідчого відділення податкової міліції ДПI у Святошинському районі м. Києва від 18 січня 2005 року відносно службових осіб ТзОВ "Оферта" за умисне ухилення від сплати податків порушено кримінальну справу за статтею 212 частиною 3 Кримінального кодексу України (2341-14) .

Указаним обставинам суд не дав належної правової оцінки та у відповідності до статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не розглянув питання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи.

Крім того, висновок апеляційного суду про те, що відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження доводів, на яких грунтуються вимоги апеляційної скарги не узгоджуються з принципами та наступними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Так, за правилами пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Також за положеннями статей 163 та 207 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень повинні вказувати мотиви неврахування окремих доказів.

Зазначених приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували в ході розгляду справи.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 15 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року по даній справі скасувати з направленням справи на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.