К-20706/06 Про визнання нечинним розпорядження Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Макіївка Донецькій області на постанову Господарського суду Донецької області від 16.01.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2005 по справі № 31/166а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Хвиля"

до Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Макіївка Донецькій області

про визнання нечинним розпорядження від 21.03.2003 № 1/23-133-3

Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним розпорядження Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Макіївка від 21.03.2003 № 1/23-133-3.

Постановою Господарського суду Донецької області від 16.01.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2005 по справі № 31/166а, позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнане нечинним Розпорядження від 21.03.2003 № 1/23-133-3, відповідно до якого зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 517 977 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто Скаржник звертає увагу на встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. I наголошує, що для правомірності заявленого ТОВ "Зелена хвиля" відшкодування ПДВ у декларації за січень 2003 року в сумі 517 977 грн., у т.ч. експортне відшкодування на розрахунковий рахунок - 493 603 грн., МДПI проведена позапланова документальна перевірка цього підприємства. I у ході перевірки ТОВ "Зелена Хвиля" не підтверджено правомірність відшкодування ПДВ за січень 2003 року в сумі 517 977 грн., у т.ч. експортне відшкодування - 493 603 грн. (акт перевірки від 20.03.2003 № 652/23-2).

Описуючи фактичні обставини справи, як то встановлене актом перевірки, і враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI просить постанову Господарського суду Донецької області від 16.01.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2005 по справі № 31/166а скасувати і відмовити в позові.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що встановлення невідповідності юридичних адрес, або адреси доставки товару, також як і інші відомості, ніяк не впливають на податкові зобов'язання з ПДВ. А численні відомості про суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "Зелена хвиля" не мало жодних стосунків не стосується предмету спору. При цьому Позивач зазначає, що за придбання товару, який був експортований, ТОВ "Зелена хвиля" сплатило у складі його покупної ціни на рахунок ТОВ "Колос-Iнвест" ПДВ у розмірі 506 000 грн., що підтверджується наданими господарському суду договором між Позивачем і ТОВ "Колос-Iнвест" та платіжними документами. Про наявність же порушень податкового законодавства з боку ТОВ "Колос-Iнвест" ніяких відомостей не наведено. Зокрема, оскільки ТОВ "Колос-Iнвест" припинило діяльність за рішенням власника, тому за відсутністю заборгованості перед бюджетом, його було ліквідовано. I враховуючи зазначені в запереченні спростування касаційної скарги, Позивач просить судові рішення залишити без змін.

Розгляд справи в попередньому провадженні відкладено у відкрите судове засідання. Крім того, під час слухання касаційної скарги, судом встановлено, що відбулась реорганізація Центрально-Міської МДПI в м. Макіївка у Макіївську ОДПI Донецькій області.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на них, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 8.1 ст. 8 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції норми, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Як встановлено судами - Позивачем подана податкова декларація за січень 2003 року з визначенням від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 517 977 грн., з яких 493 606 грн. повинні бути відшкодовані протягом 30 днів відповідно до Розрахунку експортного відшкодування за січень 2003 року.

Для підтвердження правомірності бюджетного відшкодування ДПI проведено позапланову перевірку Позивача.

В акті перевірки від 20.03.2003 № 652/23-2 встановлені порушення пункту 18, 21, 44 Наказу № 307 (z0443-97) від 09.07.1997 Державної митної служби; Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995№ 75 (z0367-95) , Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.092001 № 201 (z0833-01) ; пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в частині неналежного оформлення митної вантажної декларації, в результаті чого зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2003 року у сумі 517 977 грн.

За результатами позапланової перевірки правомірності відшкодування сум за січень 2003 року ДПI складене Розпорядження від 21.03.2003 № 1/23-113-3, за яким Позивачу відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) донарахована сума податку на додану вартість (зменшена сума бюджетного відшкодування) в розмірі 517 977 грн. на підставі зазначеного Акту перевірки від 20.03.2003 № 652/23-2.

При цьому суд першої інстанції встановив, що Позивачем укладений договір купівлі-продажу від 08.01.2003 № Ки-03/01/08-01 з ТОВ "Колос-Iнвест", відповідно до умов якого Позивач придбав пломби-заскочки у кількості 500 000 шт. за ціною 5,06 грн. без ПДВ (п.2.4 зазначеного договору), всього на загальну суму 3 036 000 грн. (в т. ч. ПДВ 506 000 грн. підтвердженням виконання договору є платіжне доручення від 08.02.2003 № 56 за яким Позивач сплатив на користь ТОВ "Колос-Iнвест" 3 036 000 грн., витратна накладна від 08.01.2003 № Ки-000001 про відвантаження товару у кількості 500 000 шт. на загальну суму 3 036 000 грн. (з ПДВ) та податкова накладна від 08.01.2003 на суму 3 036 000 грн., в т. ч. ПДВ 506 000 грн.

Одночасно Позивачем з Компанією "Хаук Импакс Трейдинг" (HAWK IMPAX TRADING) м. Дубаї Об'єднані Арабські Емірати укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 15.01.2003 № 0001\01-КА про зобов'язання поставити Компанії "Хаук Импакс Трейдинг" пломби-заскочки в кількості 500 000 шт. за ціною однієї штуки 0,97 доларів у терміни, визначені контрактом, партіями, відповідно до специфікації. Загальна сума контракту складає 485 000 доларів США.

За вантажною митною декларацією (ВМД) від 27.01.2003 № 70000/3/300255 пломби-заскочки в кількості 500 000 шт. були експортовані 31.01.2003 за межі митної території України загальною вартістю 2 586 456,50 грн., що підтверджується відміткою відділу контролю за доставкою вантажів Донбаської регіональної митниці на зворотному боці ВМД.

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, встановив, що в акті перевірки не встановлено жодного порушення порядку формування податкового кредиту за операціями, які оподатковуються за ставкою 20% і які підлягали відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів, а лише визначено про порушення, допущені Позивачем за експортними операціями.

Також враховуючи приписи до пп. 7.7.4 п. 7 4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції яка діяла на час спірних правовідносин), п. 7.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (z0250-97) , суд першої інстанції дійшов висновку, що лише донарахування податку є підставою для виписки Розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку.

I оскільки відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, що і було встановлено судом, тому Позивачем правомірно заявлено експортне відшкодування.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений висновок.

Щодо посилань на порушення норм складання ВМД, суди вірно визначились, що вказані в Акті перевірки порушення складання ВМД, а саме не заповнення пунктів 18 та 21 - заповнюються декларантом, тільки коли експортер самостійно експортує товар за межі митної території або йому відомо про транспорт франко - перевізника, чим спростовано посилання касаційної скарги щодо порушення пунктів 18, 21 Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджених наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (z0443-97) (у редакції наказу від 18.04.2002 № 207).

Також суди правомірно встановили, що посилання ДПI на Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995 № 75 (z0367-95) , не

приймаються до уваги з огляду на те, що зазначений Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 (z0833-01) .

При цьому доводи ДПI, викладені в касаційній скарзі щодо невідповідності юридичних адрес Позивача, не можуть бути враховані, оскільки знаходження або відсутність підприємства за юридичною адресою, не впливає на розрахунок його податкових зобов'язання з ПДВ на момент розгляду позову в суді, і не спростовують обгрунтувань судових рішень відповідними нормами матеріального права.

Враховуючи норму п. 3 "є" Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" - у випадку ліквідації підприємства податковий орган уповноважений здійснити позапланову виїзну перевірку особи, що ліквідується. Відповідно до зазначеної норми, судами встановлено, що ТОВ "Колос-Iнвест" ліквідовано за рішенням засновників, при цьому з довідки про зняття з обліку платника податків від 09.12.2003, виданої зазначеному підприємству Ленінською МДПI у м. Луганську вбачається, що ТОВ "Колос-Iнвест" на момент зняття з податкового обліку не мав заборгованості зі сплати податків і зборів.

З огляду на вищевказане суди першої та другої інстанції обгрунтовано застосували норми пп. 7.7.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , як такі, що формують умови відшкодування ПДВ.

Аналізуючи наведені норми права, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, суд касаційної інстанції звертає увагу Скаржника на те, що в Акті перевірки не встановлено жодного порушення порядку формування податкового кредиту за операціями, які оподатковуються за ставкою 20% і які підлягали відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів, а лише визначено про порушення, допущені позивачем за експортними операціями. Також обгрунтуваннями касаційної скарги ДПI жодним чином не спростувало той факт, що на момент зняття з податкового обліку ТОВ "Колос-Iнвест" не мав заборгованості зі сплати податків і зборів.

З огляду на вищезазначене, встановлено, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.