К-13001/06 Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - Текст документа

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.04.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.05.2005 р., позов задоволено: на користь СП "Iнтерсплав" з Державного бюджету України стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2004 року в сумі 3412987,00 грн. та проценти, нараховані на вказану бюджетну заборгованість за період з 19.02.2005 р. по 18.03.2005 р. в сумі 26423,35 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що за даними декларації за грудень 2004 року, поданої позивачем до ДПI 20.01.2005 р., розрахунку експортного відшкодування за грудень 2004 р., доданого до декларації, різниця між загальною сумою податкових зобов'язань позивача та сумою податкового кредиту за вказаний податковий звітний період має від'ємне значення та складає 3 412 987,00 грн., в тому числі: експортне відшкодування - 2 786 736,00 грн. /рядок 6 розрахунку експортного відшкодування та рядок 23 декларації/ та бюджетне відшкодування - 626 251,00 грн. /додаткове декларування згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) / різниця рядків 21,22,23 декларації /.

Встановивши факт декларування позивачем зазначених сум експортного та бюджетного відшкодувань, як таких, що підлягають перерахуванню на його рахунок в установі банку протягом 30 календарних днів від дати подання декларації та протягом місяця, наступного після подачі декларації відповідно, та факт несплати позивачу коштів бюджету на відшкодування цих сум у вказані строки, суд на підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) дійшов висновку про право позивача на отримання за рахунок коштів бюджету процентів за прострочення бюджетного відшкодування.

В касаційній скарзі ДПI у м. Свердловську просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов'язків в якому виник спір, що є предметом судового розгляду по даній справі, регулюється нормами Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (2642-15) від 03.06.2005 р. № 2642-IУ. Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів / робіт, послуг / протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації /підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього Закону /.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації / підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону /.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. Саме фактично сплачені суми податку платником податку - експортером у складі ціни придбання товарів / робіт, послуг / постачальникам таких товарів / робіт, послуг / згідно пункту 8.2 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) враховувались для визначення суми експортного відшкодування, яке за своєю сутністю є різновидом бюджетного відшкодування.

При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час / підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції Закону України від 03.06.2005 р. № 2642-IУ (2642-15) /.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) свідчить, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом України від 03.06.2005 р. (2642-15) № 2642 - IУ /. Так., пункт 1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить / пересилає / товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

У зв'язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за результатами звітного податкового періоду платником податку, який звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування в сумі 626 251,00 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, однак, не встановив, чи є ця сума надмірно сплаченого позивачем податку в грудні 2004 року порівняно з його податковими зобов'язаннями за цей звітний податковий період, а послався лише на дані податкової декларації.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи є порушенням ст.43 ГПК України (1798-12) , за правилами якого здійснений судовий розгляд справи. Зазначене порушення норми процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи та в силу ст.220 КАС України (2747-15) не може бути усунене судом касаційної інстанції, а відтак відповідно до частини 2 ст.227 КАС України (2747-15) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень в частині задоволення позову про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 626 251,00 грн. та нарахованих на цю суму процентів в сумі 3 335,43 грн. з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що ж до висновку суду про наявність законних підстав для стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості за експортним відшкодуванням у сумі 2 786 736,00 грн. та нарахованих на цю суму процентів за період з 19.02.2005 р. по 18.03.2005 р. у сумі 23 087,92 грн., то такий висновок відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, судом встановлено, що зазначена позивачем в рядку 6 розрахунку експортного відшкодування за грудень 2004 року, поданого позивачем разом з декларацією до ДПI 20.01.2005 р., сума експортного відшкодування - 2 786 736,00 грн. визначена правильно. Цей висновок суду відповідає наявним у справі письмовим доказам, оцінка яких судом здійснена згідно правил ст.43 ГПК України (1798-12) , а саме: копіями вантажних митних декларацій, які містять підтверджувальний напис факту вивезення задекларованих позивачем товарів за межі митної території України; копіями платіжних доручень позивача на перерахування грошових коштів, включаючи суми ПДВ, постачальникам товарів з відміткою банківської установи про їх виконання; довідкою ДПI у м. Свердловську від 08.02.2005 р. про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ СП "Iнтерсплав" за листопад, грудень 2004 року.

Згідно пункту 8.2 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, діючій до набрання чинності Законом України від 03.06.2005 р. (2505-15) № 2505-IУ, для визначення експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів / робіт, послуг /, у інших платників податку - постачальників таких товарів / робіт, послуг /, вартість, яких відноситься до валових витрат виробництва /обігу/ або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні /імпортуванні/ таких товарів /робіт, послуг/ - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням /імпортуванням/ або визначені у податковому векселі. виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

Оскільки відповідно до пункту 8.4 зазначеної статті експортне відшкодування визначається як розрахункова величина із сум податку, фактично сплачених платником податку у зв'язку з придбанням товарів /робіт, послуг/, за встановлених факту правильності визначення позивачем суми експортного відшкодування та факту перевищення суми податкового кредиту загальної суми податкових зобов'язань позивача в грудні 2004 року суд дійшов правомірного висновку про наявність у позивача права на отримання задекларованої за вказаний звітний період суми експортного відшкодування.

З огляду на встановлений факт несплати позивачу суми експортного відшкодування у передбачений пунктом 8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) строк суд правильно у відповідності з підпунктом 7.7.3.пункту 7.3 ст.7 цього Закону визнав 2 786 736,00 грн. бюджетною заборгованістю та стягнув на користь позивача, нарівні з останньою, проценти, нараховані на цю суму за період з 19.02.2005 р. по 18.03.2005 р. у зв'язку з простроченням строку її сплати позивачу в сумі 23 087,92 грн.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору в частині позовних вимог, що стосуються стягнення бюджетної заборгованості за експортним відшкодуванням.

Постановлені у справі судові рішення в зазначеній частині позовних вимог підлягають залишенню без змін.

Під час же нового розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 626 251,00 грн. та процентів в сумі 3 335,43 грн. суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору та вирішити спір відповідно до встановлених обставин справи та чинного на час виникнення спірного правовідношення законодавства.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.05.2005 року та рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2005 року в частині стягнення на користь СП "Iнтерсплав" з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 626 251,00 грн. (бюджетне відшкодування), нарахованих на цю суму бюджетної заборгованості процентів за період з 01.03.2005 року по 18.03.2005 року в сумі 3 335,43 грн. та в частині стягнення на користь СП "Iнтерсплав" з ДПI у м. Свердловську витрат по сплаті державного мита в сумі 311,19 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 21,60 грн.