ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
27 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Леонтович К.Г., Матолича С.В., Харченка В.В.,
Чалого С.Я.
при секретарі: Мельник I.М.
за участі представників: позивача - ОСОБА_1;
відповідача - Голенко Є.А.,
Гореславця А.В.
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому
судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
приватного підприємця ОСОБА_2 до Південної міжрайонної державної
податкової інспекції (далі Південна МДПI) у м. Кривому Розі
Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових
повідомлень - рішень НОМЕР_1 від 13.11.2003 р., НОМЕР_2 від
17.12.2003 р. та НОМЕР_3 від 03.03.2004 р., -
встановила:
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18 жовтня 2005 року залишено без змін рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2005
року, яким частково задоволено позовні вимоги приватного
підприємця ОСОБА_2 та визнано недійсними податкові повідомлення -
рішення Південної МДПI у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
НОМЕР_1 від 13.11.2003 р., НОМЕР_2 від 17.12.2003 р. та НОМЕР_3
від 03.03.2004 р. в частині визначення штрафних санкцій як
податкового зобов'язання, але відмовлено в частині визнання
недійсними вказаних повідомлень - рішень щодо застосування до
позивача штрафних санкцій (по суті порушення) в сумі 37097,25 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач
подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами
норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів
скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його
позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали
адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2003 року за
результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності, Південною МДПI складений акт НОМЕР_4,
яким було встановлено порушення приватним підприємцем (далі ПП)
ОСОБА_2 п.п.1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме, проведення
розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових
операцій (далі РРО) на суму 198 грн. 05 коп.; не пробито та не
видано на руки чек по РРО на суму 198 грн. 05 коп.; сума
готівкових коштів на місці проведення розрахунків 17743 грн.80
коп. не відповідає сумі, зазначеній в поточному звіті РРО (324
грн. 35 коп.).
На підставі даного акту до позивача були застосовані штрафні
санкції на загальну суму 37 097, 25 грн., про що винесено
податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 13.11.03 р.
За результатами процедури адміністративного оскарження,
скарги ПП ОСОБА_2 залишені без задоволення, а податковою
інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення НОМЕР_2 від
17.12.03р. та НОМЕР_3 від 03.03.04р. на суму 37 097, 25 грн.
Відповідно до п.п.1,2,13 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій або безготівковій формі, при продажу товарів у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язанні:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки через
зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та приведені у
фіскальній режим роботи реєстратори розрахункових операцій з
роздрукуванням відповідних документів, що підтверджують виконання
розрахункових операцій;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує
послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції;
забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті
реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно з п.1 ст.17 та з ст.22 названого Закону, у разі не
проведення розрахункових операцій через реєстратора розрахункових
операцій, не роздрукування відповідного розрахункового документа,
що підтверджує виконання розрахункової операції або проведення її
без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької
діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному
"розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено
невідповідність, у разі невідповідності суми готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті, також у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено
невідповідність.
З огляду на наведені норми та враховуючи наявність
встановлених перевіркою порушень, документально не спростованих
позивачем, застосування до останнього фінансових санкцій в сумі 37
097 грн. 25 коп. правильно визнано апеляційним судом
обгрунтованим.
Одночасно суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що
визначення податковою інспекцією застосованих до позивача
фінансових санкцій як податкового зобов'язання суперечить
преамбулі п.п.1.2, 1.5 ст.1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також ст.ст.13, 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У відповідності з п.1.5 ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, положення цього Закону
розповсюджується лише на штрафні санкції, які застосовуються до
платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
встановлених відповідними законами.
Отже податкове повідомлення-рішення, в якому штрафні санкції
визначені як податкове зобов'язання, може бути прийняте тільки при
порушенні податкового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої і
апеляційної інстанції обгрунтовано не визнали вимоги позивача
такими, що підлягали б задоволенню.
Обставини справи встановлені ними повно і правильно, а
порушень норм матеріального і процесуального права, які тягнуть за
собою скасування судових рішень, не допущено.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без
задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 12 травня 2005 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.
Судді: