К/С  № К-7517/06

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів  Федорова МО.

Ланченко Л.В.

Бившевої Л.I.

Степашка О.I.

при секретарі:  Iльченко О.М.

за участю представників

позивача:  Слободянюк О.В.

відповідача-1: Марусиченка В.В., Фузика О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2005 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р.

у справі № 28/426

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агронафтохім";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос ЛТД"

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р., у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для визнання спірної угоди недійсною у відповідності зі ст. 49 ЦК України (435-15) відсутні. Визнання судом недійсними установчих документів ТОВ "Деймос ЛТД" само по собі не свідчить про умисел вказаної особи на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а лише може бути підставою для вирішення питання про притягнення особи до передбаченої законом відповідальності. Неналежне виконання відповідачами податкових зобов'язань податковою інспекцією не доведено.

ДПI у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при укладенні спірної угоди умисел відповідачів вбачається у приховуванні отриманого доходу та у порушені конституційного обов'язку сплачувати податки, у здійсненні протизаконної діяльності з моменту державної реєстрації, що суперечить інтересам держави та суспільства. Установчі документи ТОВ "Деймос ЛТД" у судовому порядку визнані недійсними з моменту реєстрації.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів та вимог касаційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обгрунтовані.

Відповідач-2 свого представника не направив. Повістка-повідомлення надсилалася за адресою відповідача-2, наявною в матеріалах справи, однак була повернута касаційному суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1,  дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Між відповідачами 18.03.2002 р. укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ "Компанія "Агронафтохім" доручило, а ТОВ "Деймос ЛТД" взяло на себе зобов'язання виконати роботи з підготовки та проведення рекламної компанії товарів та послуг. Відповідачем-2 були надані роботи, передбачені договором, а відповідачем-1, в свою чергу, здійснено оплату робіт в сумі 168000,00 грн., тобто договір сторонами був виконаний в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що на час здійснення своєї діяльності ТОВ "Деймос ЛТД" було взято на облік у ДПI у Голосіївському районі м. Києва як платник податків та сплачувало до бюджету податки і збори, що підтверджується витягом з облікової картки відповідача-2 як платника податку на додану вартість  та податку на прибуток.

Рішенням Голосіївського районного суду від 25.03.2004 р.  визнано недійсним установчий договір ТОВ "Деймос ЛТД" від 08.02.2002 р.  з часу реєстрації; свідоцтво платника ПДВ № 37029604 від 13.03.2002 р. з дати його визначення; всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (в редакції 1963 р.) є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для визнання спірної угоди недійсною, яка належним чином обгрунтована тим, що лише факт визнання недійсними установчих документів ТОВ "Деймос ЛТД"  не доводить умислу на завдання шкоди інтересам держави і суспільства саме при укладенні спірної угоди. Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів однієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом  дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Виходячи із приписів ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) від 27.03.1991 р. № 887 та ч. 2 ст. 26 ЦК УРСР (1540-06) , чинних на час створення ТОВ "Деймос ЛТД",  ТОВ "Деймос ЛТД" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, тобто мало цивільну правоздатність. Визнання недійсними установчих документів підприємства та свідоцтва про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платників ПДВ  не можуть бути підставою для висновку про те, що укладені нею угоди, безспірно вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. На час вирішення даного спору запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації ТОВ "Демос ЛТД" не внесено, отже, виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України (435-15) , ця юридична особа не є такою, що припинилася.

Судами з матеріалів справи не було встановлено факту наявності заборгованості відповідачів перед бюджетом зі сплати податків за спірною угодою. Натомість, суди встановили, що угода була виконана у повному обсязі, суми податку на додану вартість були сплачені відповідачем-1 у складі вартості отриманих робіт та включені до податкового кредиту, належним чином підтвердженого податковою накладною № 363, яка була відображена відповідачем-1 у книзі придбання товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних та обгрунтованих рішень судів попередніх інстанцій. Доводи податкової інспекції відхиляються, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції, встановленим обставинам у справі та вимогам законодавства.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.