ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого
Бутенка В.I.
суддів:
Гончар Л.Я. Горбатюка С.А. Мироненка О.В. Панченка О.I.
секретар судового засідання Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб
Міністерства оборони України в особі Головного
фінансово-економічного управляння та про зобов'язання провести
правильний розрахунок грошового забезпечення за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11
квітня 2005 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 29
вересня 2005 року,
встановила:
В грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії посадових осіб Міністерства оборони України в
особі Головного фінансово-економічного управляння та про
зобов'язання провести правильний розрахунок грошового забезпечення
з розрахунку заробітної плати за час участі в ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС в період з 29 жовтня 1987 року по 02
січня 1998 року в складі військовослужбовців військової частини
61753, яка дислокувалася в 30-ти кілометровій зоні в с. Корогод.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що є інвалідом
другої групи - учасником ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС, грошове забезпечення як військовослужбовцеві
за час перебування в зоні Чорнобильській АЕС Головним
фінансово-економічним управлянням Міністерства оборони України
нараховано не вірно, оскільки не були взяті до уваги нормативні
акти, які містили державну таємницю або були призначені для
службового користування.
Порядок оплати праці для осіб, які брали участь у ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був встановлений:
Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради
Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про умови оплати труда та матеріальне
забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС" від
07 травня 1986 року №524-156 ( v0524400-86 ) (v0524400-86)
;
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року
964 рс;
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про умови оплати
труда та матеріального забезпечення працівників підприємств,
організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з
ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення
оточуючого середовища" від 05 червня 1986 року 665-195;
Цими нормативними актами передбачалась кратність посадових
окладів і окладів за військовим званням. Проте, Головним
фінансово-економічним управлінням МО України розрахунок його
грошового утримання був проведений не вірно, чим на його думку
були порушені права на одержання належного грошового забезпечення.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня
2005 року в задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005
року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення
суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі заявник просить постановлені у
справі рішення судів скасувати, як такі, що постановлені з
порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким
визнати неправомірними дії посадових осіб Міністерства оборони
України в особі Головного фінансово-економічного управляння.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, виходив з того,
що суб'єкт оскарження не є правонаступником військової частини
61753, в якій заявник проходив військову службу в період участі в
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не може відповідати за дії,
вчинені військовою частиною. Департамент фінансів Міністерства
оборони України відповідно до Положення про нього - є структурним
підрозділом центрального апарату Міністерства оборони України,
через який Міністр оборони України реалізовує свої повноваження
Головного розпорядника бюджетних коштів, що виділяються
Міністерству оборони України. З цим погодився й апеляційний суд м.
Києва.
З таким висновком погодитись не можливо.
Відповідно до частини шостої статті 248-6 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в редакції 1963 року)
якщо при розгляді скарги буде встановлено, що орган державної
влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи
бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, суд
залучає до участі у справі їх правонаступників, а з їх
відсутності - орган, до компетенції якого входить вирішення
питання про усунення прав, свобод чи законних інтересів заявника.
Як видно з матеріалів справи, військова частина 61753, яка
здійснювала нарахування ОСОБА_1 заробітної плати в період
військової служби і участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
припинила свою діяльність.
Проте, суд першої інстанції не вжив заходів до залучення до
участі у справі правонаступника. Не було з'ясовано й питання щодо
того, який орган у даний час і в який спосіб може усунути
порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_1, у тому разі, коли
правонаступник відсутній, і якщо такі порушення мали місце. Не
звернув на це уваги і суд апеляційної інстанції.
Оскільки судами попередніх інстанцій допущені порушення норм
процесуального права, які призвели до неправильного вирішення
справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 230
Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України, колегія
суддів,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня
2005 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 29 вересня
2005 року в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_1 на
неправомірні дії посадових осіб Міністерства оборони України в
особі Головного фінансово-економічного управляння та про
зобов'язання провести правильний розрахунок грошового забезпечення
скасувати та справу спрямувати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: