ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Мудрицькій Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від
30.11.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в Iзюмському районі Харківської області
про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
встановила:
У листопаді 2004 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
управління Пенсійного фонду України в Iзюмському районі
Харківської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії.
Рішенням Iзюмського районного суду Харківської області від
27.05.2005 р. позовні вимоги задоволено. Зобов'язано управління
Пенсійного фонду України в Iзюмському районі Харківської області
здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням його заробітної
плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд в період з
01.03.1981 р. по 28.02.1986 р.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.11.2005
р. вказане судове рішення скасовано, постановлено нове рішення,
яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
На зазначене судове рішення апеляційної інстанції ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій ставиться питання про його
скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що
касаційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, що набрав чинності 1 січня 2004
року, визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення
складається із законів України та з міжнародних договорів щодо
пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода
на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,
встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством
України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми
міжнародного договору.
Згідно частини четвертої статті 24 цього Закону періоди
загального трудового стажу та інші періоди трудової діяльності
зараховуються до страхового стажу відповідно і на умовах,
визначених законодавством.
Відповідно до багатосторонньої міжурядової Угоди про гарантії
прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у
галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 р.
Російською Федерацію, Україною, Республіками Киргизстан, Вірменія,
Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан і Білорусь,
пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди і
членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на
території якої вони проживають. Усі витрати, пов'язані із
здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава,
яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не провадяться, якщо
інше не передбачено двосторонніми угодами.
Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення
громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством
держав - учасниць Угоди (крім пенсій, охоплених спеціальними
системами пенсійного забезпечення).
Згідно зі статтею 6 цієї Угоди пенсія громадянам держав -
учасниць Угоди призначається за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на
пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць
Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої
з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до
набрання чинності цієї Угоди.
Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із
заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий
стаж.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в
установленому порядку на території держав - учасниць Співдружності
незалежних держав і держав, які входили до складу колишнього СРСР
або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав -
учасниць Співдружності без легалізації.
При перерахунку пенсій, призначених до 01.01.2004 р. (дати
набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
), за вибором пенсіонера
враховується: - або заробіток, на підставі якого була раніше
розрахована пенсія за документами, наявними в пенсійній справі; -
або зарплата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового
стажу підряд до 01.07.2000 р. (дати введення персоніфікованого
обліку) і за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000
р.
Відповідно до ст. 72 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
при обчисленні середньомісячного
заробітку працівникам за роботу за межами України враховується
заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 -
67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до
статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до
Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з
04.01.1982 р. по 28.11.1986 р. знаходився у відрядженні в державі
Ефіопія та згідно довідки ФДУП Міністерства природних ресурсів
"Загальноросійське зовнішньоекономічне об'єднання
"Зарубіжгеологія" від 15.03.2005 р. та доповнення до неї від
28.10.2005 р. з заробітної плати в інвалютних та радянських рублях
спеціалістів, які працювали за кордоном, проводилися відрахування
до органів соціального страхування у розмірі 2% щомісячно.
Висновок суду апеляційної інстанції, що позивач отримував
заробітну плату в іноземній валюті є помилковим, оскільки в
матеріалах справи міститься лист Зовнішекономбанку СССР від
31.05.2004 р. за № 2500/100006, яким роз'яснено, що інвалютні
рублі були умовною одиницею і використовувались тільки в
безготівкових розрахунках, співвідношення інвалютного до
радянського рубля дорівнювало 1:1.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що в адміністративних справах про
протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо
він заперечує поти адміністративного позову.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права при вирішенні цієї справи, рішення суду
першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасовано
помилково, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати
рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду
першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 30.11.2005
р. скасувати.
Рішення Iзюмського районного суду Харківської області від
27.05.2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в Iзюмському районі Харківської області
про зобов'язання провести перерахунок пенсії залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I.Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф.Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом Суддя А.Ф. Загородній