Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки М.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дзержинська Донецької області, -

встановила:

В грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї альтернативної форми обліку платника податків ДПI у Жовтневому районі міста Дзержинська залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 червня 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність ДПI у Жовтневому районі м. Дзержинська. Зобов'язано останню здійснити у паспорті скаржниці відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та стягнуто на користь скаржниці моральну шкоду у сумі 300 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2004 року частково задоволено апеляційну скаргу суб'єкта оскарження та скасовано рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди і в цій частині постановлено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить вказане судове рішення апеляційного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та ухвалити нове, яким стягнути із суб'єкта оскарження 500 грн. моральної шкоди.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через релігійні та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків, обліковуватись не за ідентифікаційним номером.

Проте, задовольняючи вимоги скаржниці про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 не надала суду доказів про спричинення їй незаконною бездіяльністю податкового органу моральної шкоди, на що вірно вказує у своїй ухвалі колегія суддів апеляційного суду.

Зазначене підтверджується роз'ясненнями, викладеними в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок апеляційного суду не спростовують і до уваги взятими бути не можуть.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.