Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Костенка М.I., Степашка О.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Ткачук Н.В.

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на

рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2005 та

ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від

05.12.2005 по справі № 41/318-05

за позовом Фірми "Лі-Ко-Ні"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.

Харкова

до Відділу державного казначейства у Київському районі м.

Харкова

про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Лі-Ко-Ні" звернулась до суду із позовом про стягнення з Державного бюджету України 4 548 грн. відсотків за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ за податковою декларацією за 2-й квартал 1999 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.08.2005 по справі № 41/318-05, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005, позов задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача 228,36 грн. відсотків за несвоєчасне бюджетне відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за 2-й квартал 1999 рік. Стягнуто з ДПI судові витрати. В іншій частині в позові відмовлено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (далі - ДПI) звернулась із касаційною скаргою на вищезазначені рішення і просить їх скасувати, а в позові відмовити. Скаржник вважає, що судові рішення винесені з порушенням норм матеріального права (ч. 2 ст. 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 № 857/98 (857/98) , оскільки право на відшкодування суми бюджетної заборгованості за 2-й квартал 1999 року у Фірми "ЛI-КО-НI" виникла у травні 2000 року, а не у серпні 1999 року. Також Скаржник зазначає про пропущення Позивачем 1095 денного строку для відшкодування надміру сплачених податкових зборів (обов'язкових платежів).

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції від 04.03.1998 № 169/98 (169/98-ВР) та від 20.10.1999 № 1172 (1172-14) - у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення судів мотивовані з тих підстав, що господарськими судами встановлено факт того, що позивач мав право на отримання бюджетної заборгованості з ПДВ по податковій декларації за 2-й квартал 1999 року в сумі 4 548 грн. і датою виникнення права на бюджетне відшкодування за 2-й квартал 1999 року Позивача відповідним судовим рішенням визначено 29.09.2003, а відсотки за несвоєчасне відшкодування розраховуються з цієї дати і складають 228,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2004 по справі № 13/63-04 позовні вимоги Фірми "Лі-Ко-Ні" про відшкодування 13 634,16 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ частково задоволені, відшкодована із державного бюджету України бюджетна заборгованість з ПДВ в сумі 4 580 грн. за податковою декларацією за 2-й квартал 1999 року. Датою ж виникнення права на бюджетне відшкодування за 2 квартал 1999 року визначено 29.09.2003. По справі № 13/63-04 ухвалою Верховного Суду України від 20.01.2005 відмовлено в перегляді в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 08.11.2004.

Таким чином суди вірно встановили, що право на бюджетне відшкодування настало 29.09.2003 і з цієї дати нарахування відсотків судами вірно визначено в сумі 228,36 грн.

Необхідно також звернути увагу Скаржника на помилковість міркувань останнього, оскільки ч. 2 ст. 4 Указу Президента України від 07.08.1998 № 857/98 (857/98) та п. 15.3.1, п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181 (2181-14) не регламентує порядок і строки стягнення відсотків за порушення строків відшкодування ПДВ в даному випадку.

Тобто, господарськими судами правомірно встановлено факт того, що Позивач мав право на отримання бюджетної заборгованості з ПДВ по податковій декларації за 2-й квартал 1999 року в сумі 4 548 грн. з певної дати.

Таким чином, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а доводи Скаржника, оскільки безпідставні і спростовуються матеріалами справи, не можуть бути підставою для його скасування, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій не підлягають скасуванню.

Відповідно керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 по справі № 41/318-05 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.