К-11437/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість - Текст документа

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 28 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2005 року по справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правову оцінку обставин у справі, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2004 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася в суд з позовом" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.10.2004 року № 0000581604/3 щодо донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2005 року, в задоволені позовних вимог АК "Київенерго" до СДПI по роботі з ВПП у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000581604/3 від 01.10.2004 року - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 07 вересня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суд України, який своєю ухвалою від 15 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення та прийняте нове- про задоволення їх вимог з огляду на те, що суду першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача касаційну скаргу підтримали та вважають, що судові рішення є незаконними, оскільки при їх прийнятті були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.

Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та вважав, що висновки суду першої та апеляційної інстанції грунтуються на нормах права.

Касаційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" підлягає задоволенню, судові рішення - скасуванню з постановленням нового - про задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Судами було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Дочірня компанія "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та АК "Київенерго" 05.12.2002 р. уклали договір на постачання природного газу №1603-02-06/02-2002 /надалі договір №1/. Згідно з п.1 договору №1 постачальник, яким є ДК "Газ України", зобов'язався передати споживачу, яким є АК "Київенерго", природний газ, який складається з газу власного видобутку, газу, отриманого як плата за послуги з транзиту російського газу територією України, а також газу, закупленого у Національної компанії "Надра України", виключно для вироблення теплової енергії на потреби населення, бюджетних установ та організацій, а споживач зобов'язувався прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.5.1 Договору ціна за 1000,00 куб.м газу без врахування тарифу на його транспортування територією України та з ПДВ становить 189,00 грн. / вартість газу -157 грн.; ПДВ на газ- 31грн.50 коп,/.

Крім того, 05.12.2002 року Дочірня компанія "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та АК "Київенерго" уклали ще один договір на постачання природного газу №1603-02-06/02-2001 / надалі договір №2/..Згідно з п.1 договору №2 постачальник, яким є ДК "Газ України", зобов'язався передати споживачу, яким є АК "Київенерго", природний газ, який складається з газу, отриманого як плата за послуги з транзиту російського газу територією України, а також імпортованого природного газу, виключно для вироблення електричної енергії в конденсаційному режимі, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.5.1 Договору №2 ціна за 1000,00 куб.м газу без врахування тарифу на його транспортування територією України та з ПДВ становить 331,50 грн. / вартість газу -276,25 грн.; ПДВ на газ- 55грн.25 коп./.

На виконання умов договорів №1 та №2 ДК "Газ України" здійснювало постачання природного газу, а АК "Київенерго" направляла ДК "Газ України" акти прийому-передачі газу природного у січні -травні 2003 року, в яких була зазначена вартість газу з ПДВ за ставкою 20% та здійснювала оплату спожитого природного газу відповідно до умов договорів, узгоджених сторонами, тобто крім вартості природного газу позивач перераховував постачальнику суми податку на додану вартість.

У відповідності до п.7.1 ст.7 Закону України №168/97 (168/97-ВР) , поставка товарів /робіт, послуг/ здійснюється за договірними /контрактними/ цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.3.1.п.7.3. ст..7 Закону України №168/97 "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Щодо товарів, придбання /поставка/ яких контролюється приладами обліку, то відповідно до п.7.6. ст..7 Закону України №168/97 (168/97-ВР) , факт отримання /поставки/ таких товарів /послуг/ засвідчується даними обліку.

Згідно п.п. 7.2.1 та 7.2.3. п.7.2. ст..7 Закону №168/97 (168/97-ВР) , платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань.

В той же час, ДК "Газ України" відмовлялася від підписання актів прийому - передачі природного газу, в яких була зазначена вартість газу з ПДВ за ставкою 20% відповідно до умов договорів, та від виписки податкових накладних.

Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) /в редакції, що діяла на час спірних правовідносин/, і зокрема, його п.п. 7.2.6. передбачає, що податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз зазначеної норми вказує на те, що до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів та які видаються продавцем покупцю.

На виконання зазначеного положення Закону, позивач листами від 30.01.2003р. №002/51, від 26.02.2003 р. №002/1486, від 27.03.2003 р. №002/154 та від 23.04.2003 р.№ 002/227 на адресу СДПI у м. Києві по роботі з ВПП повідомив про відмову ДК "Газ України" видати податкові накладні та суму відвантаженого згідно з договорами №1603-02-06/02-2002 та №1603-02-06/02-2001 природного газу.

Не отримавши будь-яких заперечень чи зауважень щодо поданих заяв, позивач у січні, лютому, березні та квітні 2003 року відніс суми ПДВ, обчислені за ставкою 20% за відвантажений та оплачений газ до податкового кредиту.

Зазначені дії позивача не суперечать встановленим судами обставинам та наведеним положенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Рішеннями Господарського суду м.Києва від 20.05.2003 року по справах №17/312 та №17/311 були прийняті пункти про внесення змін та доповнень до договорів на постачання природного газу №1603-02-06/02-2002 та №1603-02-06/02-2001 щодо встановлення цін на газ за ставкою ПДВ 0% з 01.01.2003 року.

Крім того, рішеннями були встановлені факти змін у договорах щодо джерел отримання природного газу, тобто змінено предмет поставки: повернуто газ власного видобутку; газ, отриманий як плата за послуги з транзиту російського газу територією України; газ, закуплений у Національної акціонерної компанії "Надра України"; та імпортований газ, а отримано газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішьоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, оскільки порядок застосування нульова ставка податку на додану вартість був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2003 року №480 (480-2003-п) та стосувався операцій з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України НАК "Нафтогаз України".

В обгрунтування зазначених висновків, суд послався на Закон України "Про державний бюджет на 2003 рік" (380-15) та Постанову Кабінету Міністрів України від 21 січня 2003 року №104 (104-2003-п) "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1729" .

Враховуючи зазначені рішення судів, 30.05.2003 року ДК "Газ України" і АК "Київенерго" підписали акти прийому-передачі природного газу за договорами №1 та №2, який постачався протягом січня -травня 2003 року як газ, що був отриманий Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" згідно з Контрактом на виконання Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації із зазначенням вартості газу з ПДВ за ставкою 0%, а ДК"Газ України", крім того, направила позивачу розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Відповідно до п. 4.5. ст..4 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному

законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

При заповненні декларації за травень 2003 року, поданій 19.06.2003 року, позивач самостійно визначив суму свого податкового зобов'язання, здійснивши фактично корегування податку у зв'язку зі зміною бази оподаткування, а в податковій декларації за травень 2003 року, поданій 08.07.2003 року, виправив помилки, які не потягли за собою заниження податкового зобов'язання з огляду на те, що суми ПДВ, яка підлягають сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду / рядок20/ залишилися незмінними -73331093 грн.

Відповідно до п.5.1 Закону України №2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) ,податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, колегія вважає що у позивача протягом січня, лютого, березня, квітня 2003 року та до постановлення рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2003 року, яке набрало чинності 30 травня 2003 року, з врахуванням обставин справи було право на формування податкового кредита у відповідності до п.п. 7.3.1. п.7.3, п.п. 7.2.3.,7.2.6. п.7.2. і п.7.6. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" . (2181-14)

З огляду на зазначене, доводи відповідача в касаційній скарзі про порушення позивачем п."б" п.17.2. ст..17 Закону України №2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) при самостійному виявленні заниження податково го зобов'язання позивачем у січні- квітні 2003 року на суму 56222369 грн. та не збільнення в декларації суми податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2003 року на суму штрафу, а саме на 2811118 грн є необгрунтованими., оскільки в данному конкретному випадку факту заниження податкового зобов'язання в розумінні п.17.2 ст.17 Закону України 2181-Ш з боку Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" не було, оскільки фактично проведено корегування податку у зв'язку зі зміною бази оподаткування.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення, колегія вважає необхідним скасувати їх та постановити нове рішення, яким позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення СДПI у м. Києві по роботі з великими платниками податку від 01.10.2004 року №0000581604/3 задовольнити.

Керуючить ст.ст. 210,220,221,229,232 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 28 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2005 року - скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"задовольнити, визнати недійсним податкове повідомлення - рішення СДПI у м. Києві по роботі з великими платниками податку від 01.10.2004 року №0000581604/3.