Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів:  Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.,

при секретарі  Проценко О.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївського обласного управління юстиції на рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14.05.03 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.03 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Миколаївського обласного управління юстиції про стягнення заборгованості по заробітній платі в частині невиплати премії, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернулася до Вознесенського міського суду Миколаївської області з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Миколаївського обласного управління юстиції про стягнення заборгованості по заробітній платі в частині невиплати премії.

Рішенням Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14.05.03 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.03 року  апеляційну скаргу Миколаївського обласного управління юстиції було залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14.05.03 року - без змін.

У касаційній скарзі Миколаївське обласне управління юстиції не  погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14.05.03 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.03 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Миколаївського обласного управління юстиції задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 224-228 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї  праці  відповідно  до  актів  законодавства.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" (3723-12) , передбачено,  що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавок за вислугу років  по  держслужбі  та  інших.

Згідно з "Положенням про преміювання працівників міських, районних судів, державних нотаріальних контор, та управління юстиції", преміювання працівників органів юстиції проводиться за загальними результатами роботи кожного місяця в розмірі 1/3 частини  місячного  Фонду  заробітної  плати.

Всупереч  зазначеним  вимогам  закону  та  діючих  нормативних  актів,  премія,  в  зазначеному  розмірі  в  період  1999 року  та  за  листопад -  грудень  2000  року  не  виплачувалась,  хоча  голова  суду  видавав  відповідні  накази.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (v0013700-99) "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" , при вирішенні спорів про виплату премій, надбавок, доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється дія зазначених актів, можуть бути позбавлені таких виплат лише за умов, передбачених  цими  актами.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 212, 215, 220-1. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Миколаївського обласного управління юстиції залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14.05.03 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.03 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Миколаївського обласного управління юстиції про стягнення заборгованості по заробітній платі в частині невиплати премії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.