Справа № 4-2722/05/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.I. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 20 вересня 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми, Управління праці та соціального захисту населення в Зарічному районі міста Суми,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 1988 року отримує пенсію по вислузі років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації на підставі статті 53 Закону України "Про  пенсійне забезпечення".

У 2000 році на підставі заяви позивача Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим провело перерахунок його пенсії за минулий час, при якому допустило помилку - застосувало коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства на момент звернення за перерахунком, а не на момент призначення пенсії, що призвело до завищеня розміру пенсії.

Пізніше помилка була виправлена відповідачем, розмір пенсії приведено у відповідність до вимог законодавства.

Позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень незаконно зменшив розмір пенсії, чим порушив право на пенсію, тому 27 серпня 2002 року звернувся в суд з позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2000 року №264 (264-2000-п) "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден" заробіток для обчислення і виплати пенсій зазначеним особам визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 (418-92-п) .

Підпунктом "в" пункту 7 зазначеного Порядку, в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивача, під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів "а" і "б" цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

При прийнятті рішень з урахуванням вказаних норм права суди прийшли до правильного висновку про те, що оскільки у спірний період Кабінетом Міністрів України не приймались рішення про підвищення розміру пенсій пенсіонерам із числа колишніх працівників льотно-випробного складу цивільної авіації, тому у відповідача не було передбачених законом підстав для проведення перерахунку пенсії позивача. Виправляючи помилку та приводячи розмір пенсії позивача у відповідність до вимог чинного законодавства суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду міста Суми від 20 вересня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.