2-543/06 Про визнання недійсною постанови по справах захисту прав споживачів - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2005 по справі № 8/189-О

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Херсонського обласного управління по справах захисту прав споживачів

про визнання недійсною постанови від 28.01.2004

Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі -ПП ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом про визнання недійсною постанови Херсонського обласного управління по справах захисту прав споживачів від 28.01.2004.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2004, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2005 по справі № 8/189-О в позові відмовлено.

Позивач - ПП ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою на вказані судові рішення і просить їх скасувати, а позов задовольнити. При цьому зазначає, що судами порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального і прийняті без врахування положень ст.ст. 12, 23 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 (1177-2002-п) , і п. 37 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 108 (108-95-п) , оскільки наявність на торгівельному місці частково підготовлених до продажу товарів і продаж цих товарів не є тим самим. Скаржник також вважає, що постановою про застосування штрафу НОМЕР_1 на останнього накладено штраф за порушення ст.ст. 14, 16 і 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , в той час як в акті, на підставі якого винесено зазначену постанову, зафіксовано порушення лише ст.ст. 12 і 16 цього Закону.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення позивача, рішення суду першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 5 Закону України від 12.05.1991 (1023-12) № 1023 "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи областях здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі якість товарів (робіт, послуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг. Таким чином, суди встановили, що оскаржувану постанову винесено Херсонським обласним управлінням у справах захисту споживачів у межах встановлених законодавством повноважень.

Порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними органами у сфері захисту прав споживачів законодавством здійснюється на підставі наказу Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації України від 08.02.2000 № 105 (v0105565-00) "Про упорядкування перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними органами у справах захисту прав споживачів", відповідно до якого, державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють перевірки суб'єктів підприємницької діяльності виключно за письмовим розпорядженням начальника (заступника начальника) управління.

Як встановлено судами - 24.11.2003 до Херсонського обласного управління у справах захисту права споживачів звернувся споживач ОСОБА_2 із письмовою скаргою на якість машинки для стрижки волосся. Зазначена машинка була придбана ним у ПП ОСОБА_1 на торговому місці, що розташовано IНФОРМАЦIЯ_1 (а. с. 25).

На підставі розпорядження начальника управління НОМЕР_2 було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ПП ОСОБА_1, за результатами якої було складено Акт НОМЕР_3, яким було зобов'язано ПП ОСОБА_1 представити документи про якість та безпеку продукції, яка була зазначена в Акті, та пакет реєстраційних документів на право здійснення торговельної діяльності.

Також 30.12.2003 ПП ОСОБА_1 було направлено припис НОМЕР_4 "Про усунення порушення прав споживачів". У визначений приписом термін ПП ОСОБА_1 скаргу ОСОБА_2 не розглянуто, експертизу машинки для стрижки волосся не проведено, документів про якість та безпеку товарів, зазначених у Акті перевірки не представлено. Відповідно по результатами розгляду зазначеного Акту до ПП ОСОБА_1 було застосовано економічні санкції в сумі 1 200 грн., на підставі ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 (1023-12) № 1023.

Право на проведення перевірки відповідає нормі ст. 10 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) , якою передбачено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів. Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача. Як зазначалося вище, така скарга споживача мала місце.

Стягнення за порушення прав споживачів накладаються згідно з Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 (1177-2002-п) (далі - Положення № 1177).

Питання про накладення штрафу за порушення норм ст. 23 Закону № 1023 (1023-12) може бути розглянуто без участі правопорушника, якщо він був завчасно повідомлений, але не подав клопотання про відкладення розгляду справи. Постанова про накладення штрафу в триденний строк направляється порушнику. Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний перерахувати штраф до держбюджету в 15-денний строк після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє орган, який наклав штраф, із додаванням копії платіжного доручення про перерахування штрафу до держбюджету.

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги доводи Скаржника щодо правомірності накладення стягнення не за вчинене правопорушення, а лише за можливість вчинити його і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які обгрунтували рішення ст. 23 Закону № 1023 (1023-12) , за наявності факту реалізації товару, що у свою чергу підтверджено рішенням Суворівського районного суду м. Херсона від 04.06.2004 за позовом ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок продажу неякісного товару (машинки для стрижки волосся) з порушенням вимог законодавства. Зазначеним рішенням встановлений факт порушення п. 3 ст. 12, п. 4 ст. 16 Закону України № 1023 (1023-12) з боку ПП ОСОБА_1 Зазначене рішення набуло законної сили, і є обов'язковим щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Також безпідставними є твердження Скаржника щодо неправомірного зазначення Відповідачем у постанові від 28.01.2004 порушення ПП ОСОБА_1 порушень ст. ст. 14,16,18 Закону № 1023 (1023-12) , а не ст. ст. 12,16 цього самого Закон, оскільки судами було правомірно встановлено, що у добровільному порядку Позивачем будь-яких дій на вимогу ОСОБА_2 проведено не було, тому у оскаржуваній постанові, в якості підстав винесення зазначено, в тому числі, ст. 14 Закону України № 1023 (1023-12) .

З огляду на вищевикладене суди першої та апеляційної інстанцій вірно прийшли до висновку, що постанова НОМЕР_1 винесена у відповідності до вимог діючого законодавства, органом уповноваженим приймати відповідні акти, підписаний уповноваженою особою, при наявності документального підтвердження виявлених порушень.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції визнає судові рішення законними та обгрунтованими у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які правомірно визнані встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судові рішення - залишенню без змін.