Вищий Адміністративний суд України
ПОСТАНОВА
I м е н е м У к р а ї н и
06 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді
Бутенка В.I.
суддів
Горбатюка С.А. Лиски Т.О. Панченка О.I. Сороки М.О.
секретар судового засідання Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) до управління Пенсійного
Фонду України в м. Iзмаїлі Одеської області (далі - УПФУ в м.
Iзмаїлі) про стягнення суми за касаційною скаргою УПФУ в м.
Iзмаїлі на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 04 жовтня 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2005 року СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського
суду Одеської області з позовом до УПФУ в м. Iзмаїлі про стягнення
з безпідставно сплачених коштів в сумі 1 573,81 грн. та 3
відсотків річних за використання грошових коштів в сумі 33,23
грн., а всього на загальну суму 1 607,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 січня 2004 року
позивачем фактично перераховано відповідачеві суму 1 573,81 грн.,
яку було визначено УПФУ в м. Iзмаїлі як розмір страхових внесків,
передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09 липня 2003 року № 1058-IV
(далі - Закон № 1058-IV).
На підставі свідоцтва від 23 грудня 2003 року він є платником
єдиного податку, а тому вважає дії відповідача незаконними та
такими, що не відповідають Указу Президента України від 03 липня
1998 року № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування,
обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №
727/98), а тому зазначена сума є надмірно сплаченою та підлягає
стягненню.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 червня
2005 року відмовлено в задоволені позовних вимог СПД ОСОБА_1.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 4
жовтня 2005 року рішення господарського суду Одеської області від
14 червня 2005 року скасовано. Стягнуто на користь позивача 1
573,81 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що
відповідно до статті 18 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
та Указу №
727/98 ( 727/98 ) (727/98)
, згідно якого позивач не є відповідним
платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
правові підстави для здійснення оплат позивачем страхових внесків
у 2004 році були відсутні.
УПФУ в м. Iзмаїлі вважає, що постанова апеляційного
господарського суду прийняті з порушенням норм матеріального
права. Просить Вищий адміністративний суд України здійснити
перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 4 жовтня
2005 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у
задоволенні його позовних вимог.
При цьому УПФУ в м. Iзмаїлі обгрунтовує касаційну скаргу
тим, що в 2004 році суб'єкти підприємницької діяльності, які
обрали особливий спосіб оподаткування, відповідно до пункту 1
статті 19 Закону № 1058 ( 1058-15 ) (1058-15)
, зобов'язані сплачувати
страхові внески за найманих працівників у розмірі 32 відсотка суми
фактичних витрат на оплату праці, утримувати та перераховувати до
Пенсійного фонду 1-2 відсотка цих же сум, отримуваних найманими
працівниками.
Скориставшись правом надання відзиву на касаційну скаргу
відповідач просить відмовити УПФУ в м. Iзмаїлі в задоволенні
касаційної скарги, залишивши рішення господарського суду Одеської
області від 14 червня 2005 року без змін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши
правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходили з
того, що оскільки позивач є платником єдиного податку, то він
відповідно до статті 6 Указу Президента України № 727 ( 727/98 ) (727/98)
звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування в розмірі 32 відсотків від фактичних витрат на оплату
праці працівників.
Проте, з такими висновками погодитись не можливо.
Господарськими судами встановлено, що позивач знаходиться на
спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та сплачує
єдиний податок за ставкою 10 відсотків.
Відповідно до пункту 17 статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25 червня 1991 року №1251-Х11
(далі - Закон № 1251) збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування належить до загальнодержавних податків та зборів,
ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються Законом
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
від 26 червня 1997 року № 400-97-ВР (далі - Закон
№ 400/97).
Статтею 1 Закону № 400/97 ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
визначено коло осіб,
що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1
вказаного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від
форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші
установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні
особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не
використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх
помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами
підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з
одержанням доходу.
Крім того, пунктом 5 статті 1 Закону № 400/97 ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють
господарські операції.
Отже обов'язок сплачувати збір на загальнообов'язкове
пенсійне страхування не пов'язано із статусом платника податку як
суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що
стаття 6 Указу Президента України № 727 ( 727/98 ) (727/98)
встановлює
пільги, зокрема, щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва
тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття
"підприємницька діяльність" дається у статті 42 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. За змістом цієї норми права,
підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву
продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання
прибутку.
Таким чином, вказаний спір у цій справі не підпадає під
правовідносини, що регулюються Указом Президента України № 727
( 727/98 ) (727/98)
, а є об'єктом регулювання іншого правового акту -
Закону України № 400/97 ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення
від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для
суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену
систему оподаткування.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не мав підстав
для задоволення позову.
Оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини
справи повно і правильно, але суд апеляційної інстанції порушив
норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного
рішення, то його рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.
Iзмаїлі Одеської області задовольнити.
Постанову апеляційного господарського суду Одеської області
від 04 жовтня 2005 року в адміністративній справі за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до управління
Пенсійного фонду України в м. Iзмаїлі Одеської області про
стягнення суми скасувати та залишити в силі рішення у цій справі
господарського суду Одеської області від 14 червня 2005 року.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і набирає
законної сили з моменту проголошення.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: