К-8506/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині сплати податкового зобов"язання з податку на додану вартість - Текст документа

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ДПI у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа № К-8506/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва . у якому просить визнати недійсним повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 30.10.2002р., винесене на підставі акту перевірки НОМЕР_2 від 21.10.2002р. Вказаним повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 3770, 59 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що у ТОВ "Велес" було придбано пшеницю, яку було оплачено позивачем платіжним дорученням НОМЕР_3 від 11.01.2002р. в розмірі 2500 грн., в тому числі ПДВ 4166, 67 грн., на суму оплати позивачем була отримана податкова накладна НОМЕР_4 від 17.01.2002р. Суму ПДВ за цією накладною включено до складу податкового кредиту в січні 2002р. Відповідачем на підставі акту перевірки прийнято рішення щодо донарахування зобов"язань з податку на додану вартість в сумі 3770, 59 грн., оскільки, повністю податкове зобов"язання ТОВ "Велес" за цей податковий звітний період ( січень 2002р.) не було сплачене останнім. Як вважає позивач, донарахування зобов"язання контрагента до сплати є грубим порушенням чинного законодавства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2005р.

задоволені позовні вимоги ОСОБА_1

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. апеляційна скарга ДПI у Дарницькому районі м. Києва задоволена, рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005р. скасоване. Ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р., представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду, направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, ДПI у Дарницькому районі м. Києва проведено тематичну документальну перевірку з питання відшкодування ПДВ. На підставі вказаної перевірки було складено акт НОМЕР_2 від 21.10.2002р., в якому зазначено що контрагентом позивача - ТОВ "Велес" податкове зобов"язання за січень 2002р. сплачене частково: замість 4167 грн. контрагентом сплачено лише 396 грн. Отже, податковий кредит з ПДВ по ПП ОСОБА_1 пред"явлений ним до відшкодування з бюджету за січень 2002р. приймається частково (396 грн), тому що податкова накладна не виконує свої функції і оригінал податкової накладної не підтверджується копіями.

На підставі вищезазначеного акту перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 30.10.2002р., яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 3770, 59 грн.

Згідно до п.п.7.2.1 п. 7.2. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платник податку зобов"язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

порядковий номер податкової накладної;

дату виписування податкової накладної;

назву юридичної особи або прізвище, ім."я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку ( продавця та покупця);

місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

опис ( номенклатуру)( номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість ( обсяг, об"єм);

повну назву отримувача;

ціну продажу без врахування податку;

ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 165 (z0233-97) від 30.05.1997р. усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів ( робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено матеріалами справи, податкова накладна НОМЕР_4 від 17.01.2002р. підписана особою, яку неможливо ідентифікувати, що у свою чергу не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначеної податкової накладної. Таким чином, податкова накладна НОМЕР_4 від 17.01.2002р. складена у порушення вимог чинного законодавства, і тому не може слугувати в якості документа, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ,

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт -(послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, відповідно до п. 8.1 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що висновки відповідача про неправомірність дій позивача щодо включення до податкового кредиту за січень 2002р. суми ПДВ у розмірі 3770, 59 грн. є обгрунтованими та відповідають вимога чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. у справі № 25/241 - без змін.