ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Нечитайла О.М.,
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Костенко М.I.,
Сергейчука О.А.,
при секретарі Бойченко Ю.П.
за участю представників:
від позивача - прокурор Комас О.Ю., ОрджонікідзевськаОДП1
Дніпропетровської області - Кізік А.М.,
від відповідача 1 - не з'явилися,
від відповідача 2- ВАТ "Орджонікідзевський
гірничо-збагачувальний комбінат"-
Добриніна О.О., Левченко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області на рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 09 серпня 2004 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 жовтня
2004 року по справі за позовом Прокурора м. Орджонікідзе в
інтересах держави в особі Орджонікідзевської об'єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області до ПП
"Рарітет-2000", ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний
комбінат" про визнання угоди недійсною.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які
з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги
щодо правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також
правової оцінки обставин у справі, колегія
В С Т А Н О В И Л А :
Прокурор м. Орджонікідзе звернувся в суд з позовом в
інтересах держави в особі Орджонікідзевської ОДПI
Дніпропетровської області до ПП "Рарітет-2000" та ВАТ
"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу №750 від 27.12.2000 року,
укладеного між відповідачами з підстав, передбачених ст.49 ЦК
України /1963/ ( 1540-06 ) (1540-06)
та про зобов'язання ПП "Рарітет-2000"
повернути ВАТ "ОГЗК" векселі №№ 6505299529271 -6505299529289 на
суму 17 095915, 58 грн., а з останнього - стягнути на користь
держави все майно одержане за оспорюваним договором.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що з боку відповідача ПП
"Рарітет-2000" угода була укладена з метою завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства, оскільки на момент її укладання
та виконання від імені ПП діяла особа, що використовувала
підробний паспорт гр-на Козерівського I.О.
За таких обставин, вона повинна, на думку позивача, бути
визнана недійсною на підставі ст.49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, в зв'язку з не наданням до податкових органів з
18.11.1999 р. звітності, рішенням Господарського суду м. Києва від
28.11.2002 року була скасована державна реєстрація Приватного
підприємства "Рарітет -2000", м. Київ, вул. Дегтярівська 15-6
кв.67, код ЄДРПОУ 30469341.
За таких обставин, просив заявлені вимоги задовольнити.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09
серпня 2004 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2004 року, в
задоволені позовних вимог Прокурора м. Орджонікідзе в інтересах
держави в особі Орджонікідзевської ОДПI Дніпропетровської області
до ПП "Рарітет-2000" та ВАТ "Орджонікідзевський
гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання недійсним договору
купівлі-продажу№750 від 27.12.2000 року - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями,
Орджонікідзевська ОДПI Дніпропетровської області 29 жовтня 2004
року подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду
України, який своєю ухвалою від 03 листопада 2005 року на підставі
розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
направив її до
Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого
2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі Орджонікідзевська ОДПI Дніпропетровської
області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про
задоволення вимог, оскільки судами порушені норми матеріального та
процесуального права.
В судовому засіданні прокурор та представник ОДПI просили
задовольнити касаційну скаргу.
Представники відповідача ВАТ "Орджонікідзевський
гірничо-збагачувальний комбінат" проти скарги заперечують.
Касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає з огляду на
наступне.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Судами було встановлено, що 27.12.2000 р. між ПП
"Рарітет-2000" /продавець/ та ВАТ "ОГЗК" /покупець/ укладений
договір №750, згідно якого продавець зобов'язався продати, а
покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного і
побутового призначення, кількість, якість і ціна якої оговорюється
в додатках - специфікаціях до цього договору.
Відповідачем ПП "Рарітет-2000" виписані податкові накладні на
загальну суму 17 095915,58 грн.
Відповідачем ВАТ "ОГЗК" згідно п.4.1 договору купівлі-продажу
передано ПП "Рарітет-2000" 19 векселів №№
6505299529271 -6505299529289 на суму 17 095915, 58 грн. на
підставі акту прийому-передачі векселів від 18.06.2002 р.
Угода, її умови та порядок виконання договору законодавству
не суперечать.
Відповідно до ст. 49 ЦК України /1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р./
недійсною є угода, яка укладена з метою завідомо суперечною
інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки
такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи
однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.
В обгрунтування позову позивачами зроблені посилання на
протиправність умислу лише у ПП "Рарітет -2000".
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної
інстанції зробили висновок, з яким погоджується і колегія Вищого
адміністративного суду України, що наявність умислу не може бути
підтверджена лише рішенням судів першої інстанції про визнання
установчих документів цієї сторони договору недійсними та
скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у
такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів
вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу
при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької
діяльності суб'єкта.
Наслідком скасування державної реєстрації підприємства з
підстав визнання його установчих документів недійсними з точки
зору закону мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час
якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому
числі і держави. Сам факт скасування державної реєстрації
підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з
моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з
державного реєстру.
За таких обставин, суди прийшли до правильного висновку, що
укладаючи угоду сторони не діяли з метою, яка суперечить інтересам
соціалістичної держави та суспільства.
Статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
/за правилами якого суди
першої та апеляційної інстанції розглянули справу/ передбачено, що
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Стверджуючи про те, що спірна угода була укладена з метою
несплати податків, тобто з метою, завідома суперечною інтересам
держави та суспільства, позивач мав довести факти несплати
відповідачами податкового зобов'язання за результатами виконання
спірної угоди у відповідному періоді.
Згідно вимог п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №2181-Ш,
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму
податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник
податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Пунктом 4.3 ст.4
зазначеного Закону України передбачено випадки визначення
контролюючим органом суми податкового зобов'язання за непрямими
методами.
Як встановлено судами у справі, перевірка ПП "Рарітет -2000"
контролюючими органами не проводилась, доказів наявності у ПП
податкової заборгованості з точки зору їх належності та
допустимості позивач суду не надав, визначення суми податкового
зобов'язання підприємству не здійснювалось. Щодо доказів,
наведених позивачем на підтвердження наявності умислу у ПП
"Рарітет -2000" на укладання угоди з метою завідомо суперечною
інтересам соціалістичної держави і суспільства, то вони, як
правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанції, не мають
правового значення для справи.
За таких обставин, колегія погоджується з висновками суду
першої та апеляційної інстанції, що ні прокурором, ні контролюючим
органом не доведено про наявність у сторін умислу при укладанні
спірної угоди на ухилення від сплати податків.
З огляду на зазначене, колегія вважає, що підстав для
задоволення касаційної скарги немає, оскільки її доводи не
спростовують висновків суду, судові рішення прийняті дотриманням
норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої т; апеляційної
інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального прав; при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій. Не може бути скасоване судове рішення з мотивів
порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і
не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без
задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 09 серпня 2004 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2004 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий: /підпис/
_______________________
Нечитайло О.М.
Судді: /підписи/
_______________________
Шипуліна Т.М.
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Костенко М.I.
_______________________
Сергейчук О.А.
З оригіналом згідно.
Суддя: Т.М.Шипуліна