К/скарга №5-156/05   

10.01.2007 р.  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого  Ланченко Л.В.

суддів  Бившевої Л.I.

Брайка А.I.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

при секретарі:  Iльченко О.М.

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився.

Відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Херсоні

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р. та рішення Господарського суду Херсонської області від 17.05.2005 р.

у справі № 15/149-О-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПI у м.Херсоні про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення №0000412303/0 від 29.01.2005 р. яким за порушення п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) йому визначено податкове зобов'язання за платежем - штрафні санкції в сумі 340 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.05.2005 р., залишеним без змін постановою  Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р., в позов задоволено повністю.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ "Світязь", а саме господарської одиниці -  гральних автоматів з грошовим виграшем, що розташовані в АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт №НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_1. розміняв 1,00 грн. на 2 шт. по 0,50 грн. для проведення гри в гральному автоматі без застосування книги обліку розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412303/0 від 07.02.2005 р., яким позивачу на підставі п.5 ст.3, п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері  торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено суму податкового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства в сумі 340,00 грн.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначних цим законом проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи  прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

За порушення цих приписів, п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) передбачено застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.2 цього Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1. розміняв 1,00 грн. по 0,50 грн. в кількості 2 шт., дійшли вірного висновку, що відсутність доказів здійснення розрахункової операції, у розумінні вищенаведених норм. Крім того, відповідачем порушено п.п.13, 14 Iнструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, оскільки акт перевірки підписаний IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1., який не є працівником позивача, представник позивача під час проведення перевірки не був присутнім, доказів  ознайомлення позивача з актом перевірки не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а тому підстав для стягнення штрафних санкцій передбачених ст.17 цього Закону немає.

Оскільки Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12)   встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), штраф за порушення ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не відноситься до податкових платежів, судова колегія погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій. що він не може бути податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Вичерпний перелік випадків, в яких органи державної податкової служби можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків передбачено ст. 4 пп. 4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Оскільки вказана в спірному податковому повідомленні-рішенні сума не є податковим зобов'язанням, суди першої та апеляційної  інстанцій правомірно визнали спірне податкове повідомлення - рішення щодо визначення штрафних санкцій, як податкового зобов'язання недійсним.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає  підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської  області від 17.05.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р. - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.