Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Сіроша М.В,

суддів:  Гордійчук М.П., Фадєєвої Н.М., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції  у Бородянському районі Київської області на рішення господарського суду Київської області від 05.07.2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року у справі за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції  у Бородянському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року,  позов задоволено  частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.07.2004 року, в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.07.2004 року провадження у справі припинено. Рішення мотивовано тим, що фінансові санкції застосовані до позивача державною податковою інспекцією не є податковим зобов'язанням та податковим боргом у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Не погоджуючись із рішеннями судів Державна податкова інспекція  у Бородянському районі Київської області звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2006 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року визнано за можливе попереднє провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач заявив позов (з врахуванням уточнень) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.07.2004 року. В суді першої інстанції позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 19.07.2004 року та просив припинити в цій частині провадження.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що припинення провадження у справі не суперечить діючому законодавству і не порушує прав та охоронюваних інтересів інших осіб, а тому відмова прийнята обгрунтовано.

Також судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.07.2004 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів ( надалі послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також, уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок .

Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що за порушення зазначених вимог до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у відповідних розмірах.

Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) передбачено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), з якого вбачається, що штраф за порушення ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (265/95-ВР)   не відноситься до податкових платежів, тому не може бути податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами" (2181-14) податкове  повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що фінансова санкція за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (265/95-ВР)   не відноситься до податків та зборів (обов'язкових платежів) і не може визначатися до сплати позивачу в якості податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, тому підстави для скасування чи зміни судових рішень відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, колегія  приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1,224, 231 та ч.5 ст.254  КАС України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення,  а рішення господарського суду Київської області від 05.07.2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року - без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.