Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів: Фадєєвої Н.М., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,

Маринчак Н.Є., Харченка В.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною  скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 року у справі № 10/159 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції та Відділення Державного казначейства у м. Стаханові про стягнення 15028,00 грн., -

встановила:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції та Відділення Державного казначейства у м. Стаханові про стягнення 15028,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком за червень 2004 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2005 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 року у задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції та Відділення Державного казначейства у м. Стаханові відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції позивач в касаційній скарзі просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Враховуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про те, що даним законом встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку, тобто здійснюється сплата податку, потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Судом апеляційної інстанції вірно підтримано висновок суду першої інстанції щодо виникнення права на відшкодування податку лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість в ціні товару, який також співпадає з правовою позицією по даному питанню Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 19.04.2005 року у справі № 33/509. Беручи до уваги той факт, що згідно матеріалів справи відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період позивачем не заперечується, та те, що позивачем не доведено, що суми податку на додану вартість сплачені ним грошовими коштами у складі ціни продукції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо з'ясування всіх обставин справи і недопущення порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом першої інстанції

Відповідно до ст. 224 КАС  України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав  для висновку  про неправильне застосування судом  норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести  до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції  виніс законне і обгрунтоване  рішення, постановлене з дотриманням  норм матеріального та  процесуального  права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  відхилити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 року залишити без змін.

Ухвала  остаточна і оскарженню не підлягає.