Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі : 

головуючого  -  судді Фадєєвої Н.М.

суддів -  Гордійчук М.П., Кравченко О.А., Чалого С.Я., Харченка В.В.  

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "НДКТI Спецобладнання" на рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "НДКТI Спецобладнання" до Маріупольської митниці, відділення Державного казначейства України в м. Маріуполі, управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2005 року Закрите акціонерне товариство "НДКТI Спецобладнання" (надалі - ЗАТ "НДКТI Спецобладнання") звернулося до суду з позовом про стягнення з державного бюджету податку на додану вартість в сумі 69259,47 грн., сплаченого при митному оформленні ввезеного на територію України товару. В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він є платником єдиного податку за ставкою 10%, в силу чого згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) він звільнений від обов'язку сплачувати податок на додаеу вартість з будь-яких операцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року Закритому акціонерному товариству "НДКТI Спецобладнання" відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування  зазначених судових рішень та винесення нового рішення, яким просить задовольнити позов.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, вбачається з матеріалів справи, позивачем та фірмою "ЮТIКС ЛIМIТЕД" було укладено контракт №1 від 23.08.2004 року на загальну вартість 64000 доларів США, відповідно до якого фірма "ЮТIКС ЛIМIТЕД" продає, а Закрите акціонерне товариство "НДКТI Спецобладнання" купує обладнання.

Факт ввезення позивачем обладнання на митну територію України підтверджується копією вантажної митної декларації №703000002/5/000068 від 13.01.2005 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди послались на те, що ЗАТ "НДКТI "Спецобладнання" при здійсненні операції по ввезенню товару на митну територію України за вищевказаним контрактом не є господарюючим суб'єктом, який звільняєься від сплати податку на додану вартість.

Такий висновок грунтується на вимогах пункту 5.1 Iнструкції про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість. Нею передбачено, що податок на додану вартість сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів за ставками, що діють на день оформлення митної декларації. Крім того, як вбачається з п. 1 Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету, під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вимог п.п. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , об'єктом оподаткування, в тому числі, є операції з ввезення (пересилання) майна за договорами, що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, спрощена система оподаткування запроваджувалась для суб'єктів малого підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з деякими застереженнями щодо кількості осіб, з якими вони перебувають у трудових відносинах та обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік. Як встановлено в ході судового розгляду, позивач не відноситься до кола осіб, які підпадають під дію зазначеного вище Указу при здійсненні операцій по ввезенню товару на митну територію України.

За таких обставин судами правомірно відмовлено в задоволенні позову.

З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Доводи касаційної скарги є безпідставними.

Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки судів. Рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, викладені достатньо повно, з посиланням на закони України, що регулюють спірні правовідносини та наявні в матеріалах справи докази.

Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "НДКТI Спецобладнання" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.