2-236/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено суми податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій - Текст документа

Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - позивач, ЗАТ "КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту - відповідач, СДПI) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.07.2003 р. №0000530826/0/15876, від 16.09.2003 р. 0000530826/1/20740, від 28.11.2003 р. №0000530826/2/27205, від 04.02.2004 р. №0000530826/3/3087, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій у розмірі 50 977 581,16 грн., в т.ч. 25 488 790,58 грн. основного платежу та 25 488 790,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2004 р. у справі №17/44 (суддя Стрілець Т.Г.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. (головуючий суддя - Дмитренко Т.В., судді Iльєнок Т.В., Прокопенко А.Є.), позовні вимоги ЗАТ "КБ "Приватбанк" задоволено повністю; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 15.07.2003 р. №0000530826/0/15876, від 16.09.2003 р. 0000530826/1/20740, від 28.11.2003 р. №0000530826/2/27205, від 04.02.2004 р. №0000530826/3/3087.

СДПI не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2004 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. у справі №17/44 подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким ЗАТ "КБ "Приватбанк" відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПI не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.07.2003 р. СДПI прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибутку банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій у розмірі 50 977 581,16 грн., в т.ч. 25 488 790,58 грн. основного платежу та 25 488790,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В наслідок процедури адміністративного оскарження СДПI прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.09.2003 р. 0000530826/1/20740, від 28.11.2003 р. №0000530826/2/27205, від 04.02.2004 р. №0000530826/3/3087, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибутку банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій у розмірі 50 977 581,16 грн., в т.ч. 25 488 790,58 грн. основного платежу та 25 488790,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято СДПI на підставі акту "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (головний підрозділ), код ЄДРПОУ - 14360570 за період з 01.10.2000 р. по 31.12.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р." від 10.07.2003 р. №012573 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.1.22 ст.1; п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.6, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п.5.4 ст. 5; п. 8.1, п. 8.2 ст. 8; п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

1.Актом перевірки встановлено, що ЗАТ "КБ "Приватбанк" в порушення п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не відображено в податковому обліку нараховані проценти за користування кредитами в строки передбачені кредитними договорами від 16.09.1999 р. №5Ш/605/Д, від 08.09.2000 р. №413, від 01.08.2000 р. №391, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем безпідставно зменшено валовий доход за 4 квартал 2000 р. у розмірі 151 290,73 грн.

Відповідно до п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) датою збільшення валових витрат кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування відсотків(комісійних) в терміни, визначені кредитним(депозитним) договором.

На думку Вищого адміністративного суду України судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що наявність цього порушення спростовується наданими позивачем копіями додаткових угод до кредитних договорів від 16.09.1999 р. №5Ш/605/Д, від 08.09.2000 р. №413, від 01.08.2000 р. №391, згідно з якими термін нарахування та сплати відсотків було змінено, що дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку ЗАТ "КБ "Приватбанк" щодо нарахування відсотків за вищезазначеними кредитними договорами в 4 кварталі 2000 р., оскільки додатковими угодами до кредитних договорів фактично змінено дату нарахування відсотків, встановлену кредитними договорами, а отже і перенесено дату збільшення валових витрат позивача.

2. Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не відображено у податковому обліку нараховані проценти за користування кредитами, у зв'язку з чим зменшено валовий дохід у 4 кварталі 2001 р. у розмірі 534 8 49,31 грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначений висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно наданої ЗАТ "КБ "Приватбанк" первинної документації, а саме копій декларацій про прибуток, банківських виписок, меморіальних ордерів, які містяться в матеріалах справи, вищезазначені суми включені до складу валового доходу в 4 кварталі 2001 р. Крім того, цей факт підтверджується висновком судово бухгалтерської експертизи від 26.07.2004 р. №2967 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

3. Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валового доходу включено суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої ЗАТ "КБ "Приватбанк" в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, а саме суми відсотків, нарахованих на депозитні вклади та депозитів від отримання яких відмовилися клієнти у розмірі 22 801,29 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до валового доходу включаються доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді.

Згідно п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (який діяв у перевіряємий період) перебіг терміну позовної давності починається з моменту виникнення права на позов, що в свою чергу виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем не надано доказів того, що в перевіряємий період позивачем було відмовлено у здійсненні виплати нарахованих відсотків та депозитів за сертифікатами № 147340, № 147252 клієнтам, тобто термін позовної давності не починав свій перебіг, а отже підстави для збільшення валового доходу на суму 22 237,5 грн. фактично відсутні.

Що стосується суми несплачених ЗАТ "КБ "Приватбанк" відсотків (відповідно до заяв від 10.04.2001 р.), по яким клієнти відмовились від одержання доходів у вигляді нарахованих відсотків по трьом депозитним сертифікатам у розмірі 563,79 грн. (104,03 дол. США), то, на думку судової колегії, висновок СДПI про необхідність включення цієї суми до складу валових доходів 2 кварталу 2001 р. не відповідає фактичним обставинам справи та наданим позивачем первинними документами, оскільки ЗАТ "КБ "Приватбанк" зменшено валові витрати в 2 кварталі 2001 р. Крім того, цей факт підтверджується висновком судово бухгалтерської експертизи від 26.07.2004 р. №2967 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушень позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а отже і відсутність підстав для висновку відповідача щодо заниження валового доходу на загальну суму 22 801,29 грн. в 1та 2 кварталах 2001 р.

4. Актом перевірки встановлено, що позивачем в особі його Жовтоводської філії в порушення п. 5.1 ст. 5; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) безпідставно віднесено до валових витрат страховий платіж у розмірі 986,65 грн., згідно договору страхування від 11.10.2000 р. №089-м, відповідно до якого застраховано по залишковій вартості власний інвентар, врахований на балансі філії і який не приймає участі в господарській діяльності на загальну суму у розмірі 9 272,98 грн.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, на думку судової колегії, виходячи з змісту цього пункту є вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення до складу валових витрат підприємства будь-яких витрат, що понесені в звітному періоді в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції(робіт, послуг). При цьому, у відповідності до п. 5.4.6 п.п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування майна платника податку.

5. Актом перевірки встановлено порушення ЗАТ "КБ "Приватбанк" в особі його Жовтоводської філії п.п. 5.3.6 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а саме включення останнім до складу валових витрат суми у розмірі 64 686,49 грн. - витрат, пов'язаних з утриманням органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній, які є окремими платниками податку, які не повинні включатися до складу валових витрат.

Згідно з п. 2 Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотриманні податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. №429 (z1023-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за №1023/7311 (z1023-02) , за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням наведених норм, для визначення того факту, що грошові кошти у розмірі 64 686,49 грн., сплачені позивачем як членські внески, направлені саме на утримання органів управління об'єднань платників податків, які є окремими юридичними особами необхідна наявність первинних документів, що могли б це підтвердити. Поряд з цим, в Акті перевірки відсутні посилання на будь-який первинний документ, який свідчив би про це, як не надано таких доказів і під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій, що дозволяє зробити висновок про обгрунтованість висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ЗАТ "КБ "Приватбанк" не порушено п.п. 5.3.6 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та правомірно віднесено до складу валових витрат, у відповідності до вимог чинного законодавства, суму витрат в розмірі 64 686,49 грн.

6. Актом перевірки встановлено, що позивачем в особі його Жовтоводської філії в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) завищено валові витрати у розмірі 40 000,00 грн. без наявності підтверджуючих первинних документів.

Відповідно до п.п.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , датою збільшення валових витрат виробництва(обігу) є дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, що настає раніше - або дата списання грошових коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт(послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт(послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем сплачено шляхом передплати вартість послуг з експертної оцінки основних фондів в першому кварталі 2001 р., тобто відбулася перша подія - списання грошових коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), яка дозволяє віднести суму передплати до складу валових витрат в тому, періоді, в якому відбувалося це списання.

Стосовно відсутності підтверджуючих документів, то з урахуванням вищевикладеної норми Закону, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено вірний висновок про те, що для визначення дати збільшення валових витрат у випадку здійснення передплати за товар, необхідний лише факт списання грошових коштів з рахунку ЗАТ "КБ "Приватбанк" в оплату товарів (робіт, послуг), підтверджений відповідним платіжним дорученням, або меморіальним ордером, без надання інших підтверджуючих документів. Факт списання грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн. підтверджено меморіальним ордером від 08.02.2001 р. № 7703.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що висновок СДПI щодо порушення ЗАТ "КБ "Приватбанк" п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

7. Актом перевірки встановлено, що позивачем в особі його Жовтоводської філії в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у 2 кварталі 2001 р. до складу валових витрат віднесена оплата робіт, не пов'язаних з веденням господарської діяльності на суму у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) містить вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових.

Згідно з п.п. 2.2.4 Акту перевірки позивачем у 2 кварталі 2001 р. до складу валових витрат віднесена вартість робіт по розробці ескіз-ідеї з реконструкції приміщення центрального офісу в сумі 30 000,00 грн. На думку Вищого адміністративного суду України, ці роботи не підпадають під перелік витрат, що не включаються до складу валових, визначених в п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а тому судами попередніх інстанцій обгрунтовано встановлено, що підстави для висновку про порушення Позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону відсутні.

8. Актом перевірки встановлено, що ЗАТ "КБ "Приватбанк" в особі його Павлоградської філії в порушення п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) віднесено до складу валових витрат у 1 та 2 кварталах 2001 р. суми по розміщенню власного логотипу на загальну суму у розмірі 2 928,72 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються(надаються) такими платниками податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що логотип позивача фактично є рекламним заходом стосовно послуг, що ним надаються, оскільки він є зареєстрованим знаком для товарів і послуг, право на використання якого належать ЗАТ "КБ "Приватбанк" на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15.03.2002 р. №23794 та Доповнення до Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15.03.2002 р. №23794.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що ні п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , ні Закон України "Про рекламу" (270/96-ВР) не містить вичерпного переліку рекламних заходів. Крім того, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не ставить в залежність використання права на віднесення до складу валових витрат витрати на рекламні заходи від наявності на це відповідної ліцензії (дозволу).

9. Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) безпідставно (без наявності підтверджуючих документів) віднесено до складу валових витрат витрати його Кіпрської філії на суму у розмірі 83 965,3 тис. грн.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що позивачем включено до складу консолідованої декларації з податку на прибуток валові витрати Кіпрської філії на загальну суму 83 965,3 тис. грн., в т.ч. в 4 кварталі 2000 р. у розмірі 28 376,6 тис. грн., у 2001 р. - 55 588,7 тис. грн.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників), або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

При цьому, відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних. Також підприємство може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, визначає єдині вимоги до зберігання первинних документів та облікових регістрів, які пройшли обробку, а також бухгалтерських звітів і балансів, а саме - обов'язковість іх передачі до архіву. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися у бухгалтерії в спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальність осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. №566 (z0056-99) передбачає, що банки самостійно визначають порядок формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів, забезпечуючи їх сувору схоронність.

При визначенні термінів зберігання первинних документів, облікових регістрів та звітів банки повинні керуватися Переліком документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Національного банку України 23.12.1996 р. за №327. Зазначеним переліком передбачено зберігання первинних документів протягом встановленого терміну у філії банку, в діяльності якої вони виникають. Крім того, банки мають додержуватись вимог законодавства держави, в якій зареєстрована філія.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст. 10 цього Закону однією із функцій державних податкових інспекцій є проведення перевірки фактів заниження сум податків. Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) органи державної податкової служби України координують свою діяльність з податковими службами інших держав.

Для здійснення вищезазначених функцій ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) органам державної податкової служби надано право: здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків; одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають п ід час перевірок; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів.

Стаття 17 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна передбачає право компетентних органів обох держав на обмін інформацією пов'язаною з оподаткуванням філій однієї держави на території іншої.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено те, що СДПI порушені вимоги п. п. 2 п. II розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. №429 (z1023-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за №1023/7311 (z1023-02) , відповідно до якого при оформлені актів перевірки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно зазначити первинний документ, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В Акті перевірки посадовими особами ДПА зроблений висновок про відсутність документів. Проте, цей висновок зроблений за відсутності доказів відсутності документів, що підтверджують витрати Кіпрської філії ЗАТ "КБ "Приватбанк".

Таким чином, первинні документи, що створюються в діяльності філій банку, зареєстрованої за кордоном, мають зберігатися в цих філіях по місцю їх реєстрації. При цьому, законом не передбачено обов'язку банків переміщувати ці документи по місцю реєстрації юридичної особи в Україні.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що зберігання первинних документів та облікових регістрів, які пройшли обробку, а також деяких бухгалтерських звітів і балансів, що стосуються діяльності Кіпрської філії позивача, з урахуванням особливостей її діяльності, проводиться за місцем знаходження цієї філії, що не суперечить вимогам законодавства України, яке регламентує порядок визначення системи бухгалтерського обліку на підприємствах, установах, організаціях.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач заперечував проти проведення податковими органами перевірки бухгалтерських документів, що стосуються діяльності його Кіпрської філії, за місцем їх знаходження.

10. Актом перевірки встановлено, 2 факти виплати доходів, у вигляді відсотків, фізичним особам при погашенні валютних сертифікатів на пред'явника без підтверджуючих документів (сертифікатів, меморіальних ордерів, видаткових ордерів) та не представлені ідентифікації осіб на загальну суму у розмірі 34 092,08 грн., що дало відповідачу підстави зробити висновок про порушення ЗАТ "КБ "Приватбанк" п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та встановити, що суми у розмірі 25 579,31 грн. (у 1 кварталі 2001 р.) та 8 512,77 грн. (у 2 кварталі 2001 р.) не можуть відноситись до складу валових витрат.

На думку Вищого адміністративного суду України, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що погашення сертифікатів проведено згідно з вимогами Iнструкції №1, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.1994 р. №129/1 (v0001500-94) . Крім того, на підтвердження виконання позивачем вимог вищевказаної Iнструкції ним надано до суду копії сертифікатів та меморіальних ордерів, які належно оцінено судами першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків при погашенні валютних сертифікатів на пред'явника на суму 34 092,08 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими ЗАТ "КБ "Приватбанк" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філії у розмірі 50 977 581,16 грн., в т.ч. 25 488 790,58 грн. основного платежу та 25 488 790,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є такими, що суперечать вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2004 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. у справі №17/44 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. у справі №17/44 залишити без задоволення.