Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Житомирської митниці на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2004 року у справі за скаргоюОСОБА_1 на неправомірні дії Житомирської митниці, -

встановила:

В грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій вказував, що для нього по дорученню громадянин України ОСОБА_2 придбав за межами України автомобіль "БМВ-740" і звернувся до Житомирської митниці із завою провести пільгове митне оформлення автомобіля, так як він являється інвалідом війни і має пільги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте суб'єктом оскарження було відмовлено у пропуску автомобіля на митну територію України з підстав несплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість.

Вважаючи такі дії неправомірними й такими, що порушують його права, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Житомирську митницю пропустити автомобіль на митну територію України та провести його пільгове митне оформлення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2002 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірними дії інспектора Житомирської митниці щодо відмови у пропуску на митну територію України належного скаржнику автомобіля та його пільгового митного оформлення.

На це рішення суду була подана апеляційна скарга, яка ухвалою судді від 14 березня 2003 року залишена без руху з наданням строку для виправлення недоліків до 25 березня 2003 року. Ухвалою судді від 14 квітня 2003 року апеляційна скарга на рішення суду визнана неподаною і повернута апелянту.

В касаційній скарзі Житомирська митниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Богунського районного суду від 14.04.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від

27.01.2004 р. скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В касаційній скарзі представник суб'єкта оскарження вказує, що ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.03.2003 р. митниця отримала 19.03.2003 р. Проте, у зв'язку з тим, що на час надходження ухвали на адресу Житомирської митниці були відсутніми відповідальні особи і митниця була позбавлена фактичної можливості у строк до 25.03.2003 р. усунути недоліки.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги заявника, слід зазначити, що визначений судом строк на усунення недоліків, суб'єктом оскарження було пропущено з його вини, хоча він цього й не визнає і на спростування посилається на ту обставину, що у нього були відсутніми відповідальні особи.

Проте як видно зі змісту ухвали Богунського районного суду від

19.03.2003 р. апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав, усунення яких не вимагає глибоких пізнань у галузі правознавства (відсутність квитанції про сплату державного мита, точні назви та адреси осіб, які беруть участь у справі, відсутність копій касаційної скарги та доданих документів у кількості примірників відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі), які могла б виконати й інша особа.

Вказана обставина, як і інші доводи касаційної скарги не вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та до уваги взятими бути не можуть.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені

ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Житомирської митниці у задоволенні її касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Житомирської митниці - залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.