ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
08.08.2006 Справа N 28/31
(Витяг)
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва на рішення Господарського суду
м. Києва від 25.04.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 14.12.2005 р. у справі за позовом
Дочірнього спеціалізованого виробничого підприємства "С" до ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2004 року Дочірнє спеціалізоване виробниче
підприємство "С" (далі - позивач) звернулось з позовом до ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач), у якому
просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від
18.06.2004 р. N 001292626/0 про визначення йому податкового
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 150478 гривень 50
копійок, з яких 106561 гривень 50 копійок основного платежу та
43917 гривень - штрафних санкцій.
Підставою для визначення податкового зобов'язання став акт
перевірки ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва правильності
обчислення та своєчасності сплати ним до бюджету ПДВ та податку на
прибуток при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Ф" за період з
01.10.2002 р. по 31.03.2003 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач
безпідставно визначив податкове зобов'язання відповідно до
пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції Закону України від 22.05.97 р.
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
"Про оподаткування прибутку підприємств"
(далі - Закон про прибуток), оскільки він правомірно, на підставі
виданих йому податкових накладних, відніс до складу валових витрат
вартість придбаних у ТОВ "Ф" робіт та послуг на суму
355205 гривень.
За наслідками адміністративного оскарження були прийняті нові
повідомлення-рішення від 28.07.2004 р. N 001292626/1 та від
07.10.2004 р. N 001292626/2.
Крім того, в ході адміністративного розгляду відповідачем
додатково прийнято податкове повідомлення-рішення від
07.10.2004 р. N 0002452626/2, яким визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9363 гривень 75 копійок
штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2005 р.,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 14.12.2005 р., позовні вимоги задоволено.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва з посиланням на порушення судами норм матеріального та
процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат,
сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Статтею 9 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV ( 996-14 ) (996-14)
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
(далі - Закон про бухоблік) передбачено, що підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Ці документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення.
Суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився
апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наявності
у позивача належним чином оформлених документів, що підтверджують
фактичне виконання господарських операцій ТОВ "Ф" та оплату їх
вартості, що підтверджується залученими до матеріалів справи
копіями договорів, актів приймання виконаних підрядних робіт,
довідок про вартість цих робіт, виписками банку.
За своїм змістом та формою ці документи відповідно до Закону
про бухоблік ( 996-14 ) (996-14)
є первинними документами і недійсними не
визнавались.
Як вбачається з матеріалів справи, придбані позивачем у
ТОВ "Ф" роботи та послуги на підставі договорів субпідряду були
використані ним у власній господарській діяльності - передані
замовникам: ТОВ "П" за договорами від 18.10.2002 р. N 18/10, від
04.11.2002 р. N 04/11/02, від 14.11.2002 р. N 14/11-02, МПБП "Г"
за договором від 03.01.2003 р. N 1, ТОВ "БК "Н" за договором від
10.01.2003 р. N 01/10-03-СП, внаслідок чого отримано прибуток.
За висновками акта перевірки та доводами відповідача угоди,
укладені позивачем з ТОВ "Ф", є мнимими. Проте, як встановлено
судами та вбачається з матеріалів справи, питання їх відповідності
вимогам чинного законодавства не порушувалось.
Крім того, як встановлено судом касаційної інстанції та не
заперечувалось представником відповідача в ході касаційного
розгляду справи, зустрічна перевірка ТОВ "Ф" не проводилась;
рішення Святошинського районного суду м. Києва щодо визнання
недійсними первинних бухгалтерських документів, податкових
накладних, підписаних посадовими особами ТОВ "Ф", Статуту та
договору про створення та діяльність підприємства, листи
контрагентів щодо виконання укладених договорів, які стали
підставою саме для таких висновків перевірки та прийняття спірного
рішення, відсутні як у матеріалах справи, так і безпосередньо у
відповідача.
За таких обставин висновки акта перевірки є безпідставними, а
донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій
- неправомірними.
Відповідно до вимог ст. 71 КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних
доказів правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання
з податку на прибуток та застосування до нього штрафних санкцій, у
зв'язку з чим суди обґрунтовано дійшли висновку про визнання
недійсними спірних повідомлень-рішень.
Якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні
судових рішень, то відповідно до частини 1 ст. 224 КАСУ
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва
від 25.04.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 14.12.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.