К-6742/06 Про оскарження бездіяльності посадової особи - Текст документа

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1., позивач) звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області зі скаргою в якій вимагає визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Новопсковського відділення Старобільської Міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Старобільська МДПI, відповідач) щодо ненадання висновку Державному казаначейству у Новопсковському районі про відшкодування податку на додану вартість очолюваному заявником Українсько-Астралійському спільному підприємству "Капітал" (надалі УА СП "Капітал").

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області (суддя Петрушова С.О.) від 07.07.2004р. у справі № 2-513/2004р. скаргу ОСОБА_1. задоволено, зобов'язано заступника начальника начальника Новопсковського відділення Старобільської МДПI надати до відділення Державного казначейства у Новопсковському районі висновок про відшкодування податку на додану вартість Українсько-Австралійському спільному підприємству "Капітал", на залишок бюджетної заборгованості по декларації за вересень 2001р. у сумі 171879,00грн. та проценти за несвоєчасне відшкодування у сумі 246 477,90 грн, рішення допущено до негайного виконання.

Вказане рішення мотивоване неправомірністю дій відповідача по ненаданню висновку щодо відшкодування сум податку на додану вартість нормам чинного законодавства України, а саме ст.ст. 19, 23 Конституції України (254к/96-ВР) та пп.7.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області (головуючий суддя Мєдвєдев А.М., суді Свінцова Л.Н., Фарятьєва С.А.) від 23.09.2004р. у справі № 2-513/2004р. апеляційну скаргу Старобільської МДПI задоволено, рішення Новопсковського районного суду Луганської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду у тому ж складі.

Рішенням Новопсковського районного суду від 17.05.2005р. у справі № 2-37/2005р. (із врахуванням змін внесених позивачем стосовно шляху поновлення його порушених прав) у задоволенні скарги ОСОБА_1. на неправомірну бездіяльність Новопсковського відділення Старобільської МДПI та Новопсковського відділення Державного казначейства України відмовлено.

Вказане ріше ння мотивоване тим, що права та свободи громадянина підлягають захисту лише у випадку їх дійсного порушення, а оскільки судом встановлена відсутність такого порушення то відповідно обгрунтованих підстав для задоволення скарги позивача судом не встановлено.

Крім того районним судом першої інстанції направлено окрему ухвалу від 17.05.2005р. у справі № 2-37/2005р. для усунення встановлених судом недоліків у діяльності Новопсковського відділення МДПI та забезпечення припинення встановлених у його діяльності порушень податкового законодавства, законодавства про платежі та інші податки.

Ухвалою Апеляційногог суду Луганської області (головуючий суддя Запорожець М.П., судді: Тріфанова О.М., Гаврилюк В.К.,) від 24.10.2005р. у справі № 2-37/2005р. підтверджено правильність правової позиції суду першої інстанції, апеляційні скарги ОСОБА_1. та Старобільської МДПI відхилено, рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 17.05.2005р. залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Новопсковське відділення Старобільської МДПI звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 24.11.2005р. № 3399/10/10-002 в якій просить ухвалу Луганського апеляційного суду від 24.10.2005р. у справі № 2-37/2005р. скасувати, рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 17.05.2005р. у справі № 2-37/2005р. скасувати в частині висновків суду щодо наявності права УА СП "Капітал" на відшкодування суми податку на додану вартість та проценти, залишивши незмінною резолютивну частину рішення.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких проти доводів скаржника заперечує та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що очолюване скаржником підприємство УА СП "Капітал" 22.10.2001 року надало до Новопсковського відділення Старобільської МДПI податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2001 року (далі декларація), згідно якої сума податкових зобов'язань складає -1603,00грн., сума податкового кредиту - 856403 грн., від'ємне значення ПДВ складає 854800 грн.

11.12.2001р. УА СП "Капітал" подало уточнену декларацію, згідно якої сума податкових зобов'язань - становить 6371,00 грн., сума податкового кредиту - 856403 грн., від'ємне значення ПДВ складає 800 032 грн.

За змістом ч. I підпункту 7.7.3. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , у редакції, яка діяла на час подання декларації УА СП "Капітал" та виникнення бюджетної заборгованості, така суме підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України протягом листопаду 2001 року. За частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7. ст. 7 вказаногог Закону така сума вважається бюджетною заборгованістю з 01 грудня 2001 року. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом -строку її дії, включаючи день погашення. Облікова ставка Національного банку України на момент виникнення бюджетної заборгованості за декларацією УА СП "Капітал" становила 15 відсотків річних. До УА СП "Капітал" з Державного бюджету України було перераховано у рахунок погашення бюджетної заборгованості та нарахованих на неї процентів 678162 грн., з яких 443541,98 грн. надійшло у рахунок погашення бюджетної заборгованості та 234620,02 грн. - у рахунок погашення нарахованих процентів. Залишкова сума бюджетної заборгованості за декларацією УА СП "Капітал" з урахуванням попередніх надходжень коштів Державного бюджету України до УА СП "Капітал" станом на 16 травня 2005 року становить 406 490,02 грн., сума нарахованих процентів на суму залишкової бюджетної заборгованості за декларацією УА СП "Капітал" з урахуванням попередніх надходжень коштів Державного бюджету України до УА СП "Капітал" станом на 16 травня 2005 року становить 116 066,82 грн.

Усього, заборгованість Державного бюджету України за декларацією УА СП "Капітал" станом на 16 травня 2005 року становить 522 556 грн. 84 коп.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, констатував відсутність дійсного порушення прав та обов'язків позивача, разом із тим мотивувальна частина вказаних судових рішень містить висновки щодо правомірності тверджень позивача про відшкодування УА СП "Капітал" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та встановлено факт неправомірної бездіяльності Новопсковського відділення МДПI в частині не зійснення означених вище дій, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а отже свідчить про порушення законодавчих нормативно-правових приписів органом державної влади.

Крім того, судом першої інстанції за наслідками розгляду даної справи прийнято окрему ухвалу, якою зобов'язано Новопсковське відділення Старобільської МДПI прийняти заходи для усунення встановлених судом недоліків у її діяльності та повідомити про проведені дії Новопсковський районний суд.

Згідно нормативно-правового припису ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (із врахуванням змін та доповнень, надалі ЦПК України (1618-15) ), рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до нормативно-правового припису ст. 215 ЦПК України (1618-15) рішення суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

- часу та місця його ухвалення;

- найменування суду, що ухвалив рішення;

- прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді);

- прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

- імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

- предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням:

- узагальненого викладу позиції відповідача;

- пояснень осіб, які беруть участь у справі;

- інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

- встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;

- мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

- чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

- назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

- висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

- висновку суду по суті позовних вимог;

- розподілу судових витрат;

- строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (із врахуванням змін та доповнень, надалі КАС України (2747-15) ), ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її постановлення;

найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновків суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Таким чином як вбачається із вищевикладеного резолютивна частина судового рішення, яка містить висновки по суті має грунтуватись на обставинах встановлених у мотивувальній частині та застосованих до них нормах матеріального права.

Правильність встановлення обставин справи та застосування до них норм матеріального права при відсутності порушень нормативних приписів процесуального права є необхідними передумовами для ухвалення законного рішення.

З аналізу оспорюваних судових рішень вбачається, що там встановлено та нормативно обгрунтовано порушення прав УА СП "Капітал" як платника податку на відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України (1618-15) , суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (із врахуванням змін та доповнень, надалі ГПК України (1798-12) )

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

За змістом нормативно-правових приписів пунктів 5 та 6 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУкраїни:

- до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за пр авилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . У місцевих та апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ.

- до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

З огляду на вищевикладене районним судами першої та апеляційної інстанції неправомірно здійснено аналіз обставин та застосовано норми матеріального права стосовно правовідносин, які виникають між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.

Разом із тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України звертає увагу, на те, що судами першої та апеляційної інстанції у процесі дослідження та встановлення обставин справи у відповідності до правових дефініцій наступних норм можуть бути використані у якості фактів, що не потребують додаткового доказування:

- відповідно до ч 3. ст. 63 ЦПК України (1618-15) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

та відповідно до п.1 ст. 72. КАС України (2747-15) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, стосовно якої заступником начальника - начальником Новопсковського відділення Старобільської МДПI не надається висновок до Державного казначейства Новопсковського району Луганської області, є предметом судового розгляду у справі №3/2-25н(4/460н)(6/50н) за позовом УА СП "Капітал" до Новопсковського відділи Старобільської МДПI про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій №6-23-24205020/225 від 30.01.2002 р., провадження по якій на даний момент не закінчено (доказів зворотнього сторонами не надано)

Так в матеріалах справи № 2-153/2004р. міститься: рішення Господарського суду Луганської області від 22.04.2002р., постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2002р., Постанова Вищого Господарського суду України від 07.11.2002р. у справі №6/50н, рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2003р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2003р. постанова Вищого господарського суду України від 24.07.2003р. у справі № 4/460Н (6/50/Н) (арк.справи 14-29) останньою вказана справа відправлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції;

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно здійснили аналіз та дійшли висновків в частині, що стосується правовідносин УА СП "Капітал" та Старобільської МДПI, які в свою чергу є предметом для окремого позовного провадження в господарських судах України. Відсутність судового рішення, що набрало законної сили у справі № 3/2-25н(4/460н)(6/50н) не дає можливості для використання у якості доказів, що не потребують доказування в силу нормативно-правовох приписів вищевказаних статей обставини у цій справи, а тим більше не створює підгрунття для постановлення будь-яких висновків, які тягнуть за собою правові наслідки на підставі таких обставин.

Відповідно до змісту постанови Пленуму Верхїовного суду України від 29.12.1976р. № 11 (v0011700-76) (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини викладеним у послідовності, встановленій ст. 203 ЦПК України (1618-15) .

Разом з тим рішення не повинно мати зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 15, 30, 62 ЦПК України (1618-15) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних справ.

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в статтях 203 - 208 ЦПК України (1618-15) .

Виходячи з вищевикладеного судовою колегією Вищого адміністративного суду України вбачається, що прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення не відповідають вищенаведеним вимогам та при їх постановлені допущені суттєві порушення норм процесуального права та не повно досліджено фактичні обставини справи, а саме щодо набуття законної сили судовим рішення у справі № 3/2-25н(4/460н)(6/50н), що не дає можливості о'бєктивного дослідження та встановлення факту неправомірності дій відповідача.

Крім того, як зазначено вище за наслідками судового розгляду даної справи у першій інстанції Новопсковським районним судом Луганської області прийнято окрему ухвалу, якою зобов'язано Новопсковське відділення Старобільської МДПI прийняти заходи для усунення встановлених судом недоліків у її діяльності та повідомити про проведені дії Новопсковський районний суд.

Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України (1618-15) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

За змістом наведеної норми вбачається, що окрема ухвала суду має сприяти відновленню порушених прав та законних інтересів особи, права та законні інтереси якої порушено шляхом вчинення чи утримання від дій суб'єктом, що здійснює їх порушення.

Оскільки означена вище ухвала прийнята на підставі висновків мотивувальної частини оскаржуваного рішення районного суду першої інстанції, то судова колегія Вищого адмміністративного суду з мотивів викладених вище, вважає останню необгрунтованою та такою, що прийнята та торкається тих правовідносин вирішення спірних питань стосовно яких не є підвідомчим даній судові інстанції, прийняття даної ухвали, яка по своїй суті є правозастосовчим документом, що породжує певні правові наслідки у даному випадку призведе до порушення приписів чиного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За змістом ч. 5 вказаної вище статті висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при розгляді справи.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Заступника начальника Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції - начальника Новопсковського відділення Полтавчука Сергія Борисовича на ухвалу Луганського апеляційного суду від 24.10.2005 р. та рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 17.05.2005 р.у справі № 2-37/2005 задовольнити частково.