Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова

від 8 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 лютого 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії начальника Жовтневого районного відділу Харківського міського управління УМВС України в Харківській області, -

встановила:

У вересні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій вказувала, що за фактом побиття її невідомими вона звернулася до чергової частини МВМ-2 Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви їй було видано завірену копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 20.08.2004 р., якою підтверджується факт спричинення їй тілесних ушкоджень. Однак на вимогу заявниці їй не видали постанову про визнання її потерпілою та результати судово-медичної експертизи.

У зв'язку з цим, заявниця вважаючи, що порушені її права, передбачені ст.ст. 19, 92 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 49 КПК України (1001-05) , просила суд визнати дії начальника районного відділу міліції неправомірними та зобов'язати його видати вищевказані документи.

Рішенням  Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою  апеляційного суду Харківської області від 9 лютого 2005 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та задовольнити скаргу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1., суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що діями суб'єкта оскарження права заявниці порушено не було, так як вона до нього не зверталась, а визнання її потерпілою та проведення судово-медичної експертизи можливе лише при порушенні кримінальної справи, тоді як їй відмовлено в порушенні такої і вона цю постанову у встановленому порядку, визначеному нормами кримінально-процесуального законодавства України, не оскаржила.

Судами встановлено і підтверджується зібраними в матеріалах справи документами, що в даному випадку суб'єкт оскарження - орган державної влади діяв у відповідності з вимогами ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) .

Права скаржниці, передбачені ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) , не порушено.

Їй роз'яснено порядок звернення і процедуру оскарження рішень з якими вона не згодна.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені

ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 лютого 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.