4-1200/05/06 Про скасування податкової вимоги щодо зобов'язання сплатити податок за користування земельною ділянкою - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкової вимоги та штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2004 р. позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення ДПI у Печерському районі м. Києва НОМЕР_1 про зобов'язання сплатити податок у розмірі 1107 грн. 04 коп. за користування земельною ділянкою за 2003 р. та податкового повідомлення НОМЕР_2 про зобов'язання його сплатити земельний податок у розмірі 1107,04 грн. за 2004 р.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що зазначені податкові повідомлення видані безпідставно, оскільки відповідно до чинного законодавства, земельний податок має сплачувати власник земельної ділянки або землекористувач і підставою для цього є передача землі у власність або користування фізичній чи юридичній особі, що підтверджується документами, виданими землевпорядними організаціями.

Він є власником нежилого приміщення, розташованого АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 14.05.1998 р. Земельна ділянка за договором купівлі-продажу йому не передавалась, і її користувачем є КП УЖГ "Печерськжитло", яке і повинно сплачувати податок на землю.

Крім того, просив зобов'язати ДПI у Печерському районі м. Києва повернути йому кошти в сумі 762,64 грн., які він сплатив у зв'язку з оформлення 15.08.2003 р. податкової застави на його майно на підставі оскаржуваних ним податкових повідомлень, посилаючись на те, що даний платіж був вимушений, оскільки вимоги по оплаті податкового зобов'язання є безпідставними.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2004 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення ДПI у Печерському районі м. Києва НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про зобов'язання ОСОБА_1 сплатити податок за користування земельною ділянкою у розмірі 1107,04 грн. кожне.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачені ним 615,49 грн. по оплаті землі, 139,00 грн. штрафних санкцій, 8,15 грн. банківських послуг та 10200 грн. державного мита, а всього - 864,64 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2005 року рішення районного суду залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПI у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами як першої, так і апеляційної інстанцій було повно встановлено фактичні обставини справи, визначено спірні правовідносини та норми матеріального закону, що їх регулюють.

Так, суд першої інстанції встановив, і апеляційний суд погодився з тим, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення площею 35,1 кв.м., розташованого АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 14.05.1998 року.

При цьому судами зроблений обгрунтований висновок про те, що позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки або її частини, з ним не укладався і договір оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля АДРЕСА_1, а відтак ОСОБА_1 у даному випадку не є і суб'єктом справляння земельного податку.

Зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанції грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі і на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі і орендар.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України (2768-14) , право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

У відповідності із ст. 42 Земельного кодексу України (2768-14) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди і прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Як уже зазначалось, судами, виходячи з матеріалів справи, не встановлено факту передачі позивачу у власність або в оренду земельної ділянки, навпаки, судами встановлено, що будинокАДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності і перебуває на балансі КП "Липкижитлосервіс", користувачем земельної ділянки, на якій розташований будинок, є зазначене комунальне підприємство і земельний податок за використання вказаної земельної ділянки, сплачує саме КП "Липкижитлосервіс".

Також судами обгрунтовано не взято до уваги довідку про грошову оцінку частки земельної ділянки, яка була видана ОСОБА_1, оскільки цей документ не є правовстановлюючим і не посвідчує права власності чи права користування(оренди), земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлені у справі судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм матеріального чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено не було.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатись без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2005 року без змін.