К-8394/06 Про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків - Текст документа

У березні 2005 року Одеська залізниця звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка Кіровоградської області про визнання недійсним рішення від 18 січня 2005 року № 87/02 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2005 року з у рахуванням ухвали господарського суду Кіровоградської області від 2 червня 2005 року про виправлення описки від 02 червня 2005 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення від 18 січня 2005 року № 87/02 Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків - в частині нарахованих санкцій в сумі 1 174, 82 грн., доутриманих страхових внесків в сумі 6 584, 41 грн., всього на загальну суму 7 759, 23 грн. як таке, що не відповідає вимогам закону.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка на користь Одеської залізниці 85,00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2006 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2005 року змінено.

Частину другу резолютивної частини викладено в наступній редакції:

"Визнати недійсним рішення від 18 січня 2005 року № 87/02 Управління Пенсійного фонду України в м. Зам'янка про застосування фінансових санкцій."

В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка Кіровоградської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року і прийняте нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України Сіроша М.В., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25 листопада 2004 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Знам'янка Кіровоградської області було проведено перевірку Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків, за результатами якої було складено акт № 81 від 08 грудня 2004 року.

При перевірки було виявлено порушення ч. 3 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яке виявилось у заниженні фонду оплати праці, з якого утримуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в сумі 19 365,96 грн. у зв'язку з тим, що до фонду оплати праці не були включені витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, що призвело до заниження нарахування страхових внесків за ставкою 2 % в сумі 387, 32 грн. та за ставкою 32 % в сумі 6 197, 09 грн.

На підставі цього акту Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка Кіровоградської області винесло вимогу № 292 від 02 грудня 2004 року, якою здійснила донарахування внесків в сумі 6 584, 41 грн., та винесло рішення № 87/02 від 18 січня 2005 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків, яким на підставі п. 4. ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) застосував до Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3 фінансові санкції в розмірі 1 174, 82 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, який погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вартість безкоштовного проїзду працівника залізниці не включається до складу фонду заробітної плати та не входить до бази для нарахування та утримання внесків до фондів обов'язкового соціального страхування, оскільки суд апеляційної інстанції правильно виходили з того, що відповідно до п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При чому суд вірно визначив, що надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, згідно Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , є додатковим благом згідно підпункту "а" п. 4.2.9 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , яке не входить до структури заробітної плати, передбаченої ст. 2 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) .

Крім того, Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб, затвердженим наказом Укрзалізниці від 13 квітня 2004 року № 86-ц, передбачено, при отриманні працівником залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із заробітної плати такого працівника.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що сума витрат, пов'язана з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, не включається до склад фонду заробітної плати і не є базою для нарахування та утримання страхових внесків відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка Кіровоградської області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року залишити без змін.