К-7717/06 Про визнання недійсним акту перевірки, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної компанії "Феміда" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19 травня 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної компанії "Феміда" до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання недійсним акту перевірки, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда" звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання недійсним акту перевірки, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28 лютого 2005 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної компанії "Феміда" задоволено частково.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19 травня 2005 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної компанії "Феміда" задоволена частково, рішення господарського суду Вінницької області від 28 лютого 2005 року змінено.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда" просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці проведено документальну перевірку з дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "ЮК "Феміда" вимог чинного законодавства щодо порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період з січня 2002 року по вересень 2004 року, за наслідками перевірки складено акт №238 від 16.11.2004 року.

На підставі даного акту начальником управління прийнято рішення №105 від 16.11.2004 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, а саме: про застосування на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) штрафних санкцій в розмірі 7074,76 грн. за затримку сплати страхових внесків в сумі 27318,28грн.

Також 16.11.2004 року товариству направлено вимогу №Ю-244 про сплату боргу в сумі 18938,23 грн. недоїмки зі страхових внесків та 7074,76 грн. штрафних санкцій.

Як випливає з акту перевірки, позивачеві донараховано суму внесків за 2004 року в сумі 32 відсотки від фонду отриманої заробітної плати за мінусом суми, яка надійшла до Пенсійного фонду України у складі сплаченого позивачем єдиного податку, та на підставі пункту 4 частини 9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) застосовано штрафні санкції з донарахованої суми в розмірі 5% за кожний звітний період до дати донарахування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Феміда", як об'єкт малого підприємництва, сплачує єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування, запровадженої Указом Президента України від 03.07.1998 року №727/98 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року) і не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що передбачене вищевказаним Указом.

На підставі свідоцтва №0228004309 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою серії А № 395484 від 17.12.2003 року позивач у 2004 року сплачував єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), 42 відсотки якого відповідно до ст.2 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрямовано у Пенсійний фонд України.

Порядок сплати страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, врегульований Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 09.07.2003 року №1058-I\/, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно зі ст.58 Закону №1058 (1058-15) Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Даний Закон передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, що означає залежність розмірів пенсій від страхового стажу і заробітку застрахованої особи, з якого обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

Статтею 5 Закону №1058 (1058-15) встановлено, що він регулює правовідносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) -визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків. і

Відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону №1058 (1058-15) страхувальниками і платникам страхових внесків, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми вл асності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарські податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.

Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначений п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058.

Доводи позивача щодо пріоритетності Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727 в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року №746 (746/99) перед Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) є помилковими, оскільки вони суперечать конституційному принципу верховенства права.

За таких обставин, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України №746 не має пріоритету перед Законом та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахуванні частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.

Правомірно не прийнято судами до уваги доводи позивача щодо поширення на спірні правовідносини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) №2181-III від 21.12.2000 року та застосування до них п.п.4.4.1 ст. 4 цього Закону, оскільки відповідно до ч. 4 ст.18 Закону №1058 (1058-15) страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.

З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову стосовно визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю-244 від 16.11.2004 року в частині сплати 18938,23 грн. недоїмки.

Статтею 106 Закону №1058 (1058-15) встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

При донарахуванні своєчасно не обчислених та несплачених позивачем страхових внесків відповідач врахував суму внесків, яка надійшла від позивача у складі сплаченого єдиного податку, що спростовує доводи позивача щодо подвійного оподаткування. Разом з тим при обрахуванні штрафних санкцій ним не враховано, що відповідно до п.4 ч.9 ст. 106 Закону вони нараховуються за наявності двох умов, а саме: необчислення страхувальником та несплата страхових внесків.

У 2004 році одночасно діяли Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Тому сплачені суб'єктом підприємницької діяльності у складі єдиного податку та перераховані органом Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України кошти зараховувалися у рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснювалося на підставі пред'явлених платником копій платіжних документів про сплату єдиного податку.

Позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, в період з січня 2004 року по вересень 2004 року подавав звітність до управління ПФУ в якій не вказував ставку страхових внесків від суми фактичних витрат на оплату праці. При перевірці розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період посадова особа органу ПФУ за наслідками камеральної перевірки жодних порушень з боку позивача не встановила.

Крім того, слід відмітити, що Пенсійний фонд України та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.02.2005 року 1526/04 (v1526572-05) , №933/0/2-05 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами особливого режиму оподаткування у 2004 року" рекомендував не нараховувати пеню та не застосовувати штрафні санкції до платників єдиного та фіксованого податків за несплату та несвоєчасну сплату страхових внесків, нараховані у 2004 році, передбачені частиною восьмою і п.2 та п.7 частини дев'ятою ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що у 2004 році не було врегульовано питання щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним.