№ К-7355/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Костенка М.I.,  Сергейчука О.А.,  Усенко Н.Є.,  Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 по справі № 10/216 "НА"

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир - Полісакс"

до  Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 92 708 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2004 по справі № 10/216 "НА", залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.2005, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (ОДПI) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, вказавши, що судами порушено норми матеріального права, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2004 було визнано недійсними документи ТОВ "Плутон" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто Скаржник вважає, що будь-яка діяльність такого підприємства суперечить інтересам держави та суспільства, а тому на цій підставі Скаржник просить скасувати судові рішення та відмовити в позові.

Позивач (ТОВ СУНП "Житомир - Полісакс") заперечення на касаційну скаргу не надав.

Розгляд справи визнано за можливе слухати в попередньому провадженні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що оспорене податкове повідомлення-рішення від 05.07.2004 №3450/23-/01/42547 прийняте на підставі Акту про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "СУНП "Житомир - Полісакс" від 30.06.2004 № 284/23-01/20428705/0110 яким встановлено порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість", і яке оскаржувалось в адміністративному порядку.

Досліджуючи правову природу виникнення податкового кредиту Позивача, суди встановили, між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Плутон" (Продавець) укладено договори купівлі-продажу від 23.08.2002 № 7-4/2002 на поставку поліпропілену марки А4-71К, поліпропілену марки 10030. Розрахунки за одержану продукцію проведено безготівковими операціями на розрахунковий рахунок ТОВ "Плутон" повністю, в тому числі сплачено до бюджету ПДВ. Відповідно до податкового кредиту у податкових деклараціях Позивача включена сума ПДВ у розмірі 185 416,63 грн. на підставі податкових накладених ТОВ "Плутон". Тобто факт отримання товару та проведення розрахунків за отриманий товар ОДПI не оспорюється.

При цьому встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Плутон" рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2004 по цивільній справі № 2-2528/2004 визнано недійсним з 06.05.1999.

Однак на дату укладання договору купівлі-продажу і дату видачі податкових накладних ТОВ "Плутон" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Враховуючи фактичні обставини справи, суди обгрунтували своє рішення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , де визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. А правова норма ч. 2 п. 7.4.5 ст. 7 вказаного Закону передбачає застосування фінансових санкцій до платника податку, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтвердженого податковими накладними.

Відповідно, оскільки податковий кредит не є податковим зобов'язанням, тому сиди прийшли до вірного висновку, що застосування до Позивача фінансових санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.1 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) є неправомірним.

Також на противагу заперечень Скаржника необхідно зазначити, що за правилами Iнструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998 № 80 (z0172-98) , держава через свої органи легалізувала діяльність ТОВ "Плутон" як юридичної особи. I тому обмежуватись лише фактом визнання з моменту реєстрації недійсними установчих документів і його свідоцтва платника ПДВ для висновку, що ТОВ "Плутон" не мало права виписувати податкову накладну і відповідно Позивач не мав права відносити на податковий кредит суму ПДВ за вказаним вище договором є неправомірним і таким, що не відповідає положенням законодавства, що регулює правовідносини в сфері оподаткування ПДВ.

I тому, керуючись ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , необхідно погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва, як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальність тільки за наявності вини.

Отже, при прийнятті судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. А рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на вищенаведене, встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 по справі № 10/216 "НА" залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.