Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:  судді  Харченка В.В.

Суддів:  Берднік I.С.

Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гордійчук М.П.

при секретарі:   Білій-Грошко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської області  на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 березня 2006 року у справі за позовом  управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської області  до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4366, 65 грн.,

в с т а н о в и л а :

У  липні 2005 року управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської області  звернулося до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4366, 65 грн.

Рішенням  господарського суду Iвано-Франківської області від 11 жовтня 2005 року позовні вимоги  Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської області  задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 березня 2006 року рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 11 жовтня 2005 року скасовано, в позові Управлінню Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської області  відмовлено.

В касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської області  просить скасувати ухвалене судове рішення суду  апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) зареєстрована в управлінні Пенсійного Фонду України в Волинському районі, як платник податків страхових внесків, тобто являється страхувальником.

Статтею 15 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, передбачені ст.. 14, тобто підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі і ті, що обрали особливий спосіб оподаткування, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно  до ст. 14 Закону  України "Про  систему  оподаткування", збори до  Пенсійного фонду України віднесено до загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів). Статтею 19 вказаного закону визначено, що страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати на інших заохочувальних та компенсаційних витрат,  у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової  непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (32 відсотки від фонду оплати праці на 1-2 відсотки із заробітної прати найманих працівників).

Статтею 2 Закону  України  "Про  порядок  погашення зобов'язань платників  податків перед бюджетними та  державними цільовими  фондами" (2181-14) від 21.12.2000 № 2181-III, передбачено, що установи Пенсійного фонду України є  контролюючими  органами  стосовно  внесків  до  Пенсійного  фонду  України, які  здійснюють  перевірку  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування  та  сплати лише  стосовно  тих  податків  і зборів (обов'язкових  платежів), які віднесені  до їх  компетенції.

Статтею 11 Закону України "Про державну  підтримку  малого  підприємства" (2063-14) від 19.10.2000 № 2063-III передбачено, що  для  суб'єктів  малого  підприємства в порядку, встановленому законодавством України, може  застосовуватися  спрощена  система  оподаткування  бухгалтерського  обліку  та звітності, яка  передбачає: заміну сплати встановлених законодавством  податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування  спрощеної  форми бухгалтерського  обліку  та звітності.

Спрощена  система оподаткування, обліку  та  звітності  для суб'єктів малого  підприємництва може  застосовуватися  поряд  з діючою  системою  оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством,  на вибір суб'єкта малого  підприємництва. Форма  та  порядок  видачі свідоцтва  про право  сплати  єдиного  податку встановлюється Державною  податковою  адміністрацією України  і є  єдиним  на всій  території  України (п. 4 Указу  Президента  України від 03.07.1998 № 727/98  (727/98) ).

У визначенні  належності  правових  підстав  сплати  відповідачем  страхових  внесків  у сфері  загальнообов'язкового  державного  пенсійного  страхування судові  інстанції  у своїх  висновках  дійшли  протилежних  позицій.

Суд  першої  інстанції,  з  посиланням  на порушення вимог Закону  України "Про збір  на  обов'язкове пенсійне страхування"   (400/97-ВР) від  26.06.1997 № 400/97 та  Iнструкції  про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та  громадянами, збір  на  обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів,  а  також  обліку їх  надходження до Пенсійного  фонду України від 19.10.2001 № 16-6 (z0998-01) , зареєстрованої Міністерством юстиції України від 29.11.2001 № 998/6189, вважає, що приватний підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний  сплачувати  страхові  внески до Пенсійного фонду, однак позивач  не здійснював  сплату збору  на  обов'язкове державне пенсійне страхування, що й призвело  до  утворення  заборгованості  відповідача.

Апеляційна інстанція, скасовуючи прийняте у справі рішення суду  першої інстанції та відмовляючи у позові, дотримувалася  іншої  думки щодо наявності у відповідача права вибору  спрощеної  системи  оподаткування  та  строків  сплати єдиного  податку, передбаченого ст. 11 Закону України "Про державну  підтримку малого  підприємництва" від 19.10.2000 № 2063 (2063-14) та п. 6 Указу Президента України № 727/98   (727/98)   .

Судовими інстанціями встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Долинському районі Iвано-Франківської  області  як  страхувальник, та  як  платник  єдиного  податку. Тому на момент звернення управління Пенсійного фонду з позовною  заявою  за  відповідачем  числилась  заборгованість  на  обов'язкове державне  пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 01.12.2004 року  в  сумі  4366,65 грн. Виявлені порушення відображені в акті документальної перевірки № НОМЕР_1. Відповідач  знаходився  на  спрощеній  системі  оподаткування,  обліку  та звітності і є  платником  єдиного  податку  за  ставкою 10 відсотків.

Відповідно до ст.. 106 Закону № 1058 (1058-15) відповідач зобов'язаний був сплатити суму протягом десяти робочих днів після отримання відповідного ріш ення, однак  кошти до Фонду не надішли.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058) встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону № 1058-IV (1058-15) страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування та на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідач,  перебуваючи  на  спрощеній  системі оподаткування, помилково посилався  на п. 6 Указу  Президента  України "Про  спрощену  систему  оподаткування, обліку  та звітності  суб'єктів  малого  підприємства" від 03.07.1998 № 727/98   (727/98) (п.6), яким  передбачено, що  суб'єкт  малого  підприємства, який  сплачує  єдиний  податок, не є  платником  таких  видів  податків  і зборів (обов'язкових платежів), як  збір  на  обов'язкове державне  пенсійне  страхування.

Помилкового  висновку дійшла апеляційна  інстанція,  яка  вважає, що  Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98)   є нормативним  актом, який  поширює свою  дію  тільки  на податкові  правовідносини та не встановлює пільги щодо  звільнення  від сплати  збору  на  обов'язкове  державне  пенсійне  страхування.  Отже з введенням в дію Закону № 1058 (1058-15) почала діяти система  загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, де кошти Пенсійного  фонду  формуються за  рахунок  страхових  внесків.

Частиною 4 ст. 18 Закону № 1058  (1058-15)  встановлено, що  страхові  внески  не  включаються  до складу  податків,  інших  обов'язкових  платежів, що  складають  систему оподаткування. На ці внески  не поширюється  податкове  законодавство. Законодавством  не можуть  встановлюватися  пільги з нарахування  та сплати  страхових  внесків  або  звільнення  від  їх сплати (ч. 6 Закону).

Тому посилання скаржника на необхідність сплати відповідачем  страхових  внесків на  обов'язкове  державне пенсійне страхування є  правомірним  і підлягає  задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 226 КАС України (2747-15) , підставою для  скасування  судового  рішення  суду  апеляційної  інстанції  та  залишення  в силі  рішення  суду першої  інстанції є рішення,  яке  ухвалено  відповідно  до  закону  і скасоване  або змінене  помилково.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної  інстанції  дійшов помилкового висновку щодо  звільнення  відповідача від  збору  на обов'язкове державне пенсійне страхування, який  знаходиться  на спрощеній  системі  оподаткування.

За таких обставин  постанова  апеляційної  інстанції  підлягає  скасуванню, а касаційна  скарга  Управління  Пенсійного фонду  -  задоволенню.

Керуючись ст.ст. 210, 221, 226, 230, 232  Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а  л и л а:

Касаційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України  в Долинському  районі Iвано-Франківської  області  задовольнити.

Постанову Львівського  апеляційного  господарського  суду від 07.03.2006 року  у справі скасувати. Рішення  господарського  суду  Iвано-Франківської  області  від  11.10. 2005 року  залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .