ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Бутенка В.I.,
суддів: Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Панченка О.I., Сороки
М.О.,
при секретарі: Липі В.А.
за участю представників: від Генеральної прокуратури - Білик
Л.С., від Броварської МДПI - Опалева I.В., від відповідача
Копейчиков М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою прокурора м. Славутича Київської області на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
16.11.2005 року у справі за позовом прокурора м. Славутича в
інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.
Славутич до Багатофункціонального сільськогосподарського
кооперативу "Національна інноваційна корпорація" м. Славутич про
стягнення 58110,38 грн.
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 прокурор м. Славутича Київської області
звернувся до суду з названим позовом в інтересах держави,
мотивуючи його тим, що багатофункціональний сільськогосподарський
кооператив "Національна інноваційна корпорація" порушив вимоги
Законів України " Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, " Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" внаслідок чого за ним утворився
податковий борг на загальну суму 58 110,38 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.08.2005
року позовні вимоги прокурора м. Славутича в інтересах держави в
особі Державної податкової інспекції в м. Славутич до
багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу
"Національна інноваційна корпорація" про стягнення 58110,38 грн.
податкового боргу задоволено повністю.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідач не
сплатив в установлені законом строки суму узгодженого податкового
зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 58110,38
грн., а відтак з урахуванням вимог п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активи
платника податків підлягають примусовому стягненню в рахунок
погашення податкового боргу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.11.2005 року зазначене рішення суду
першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким в задоволенні
позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 16.11.2005 року прокурор м.
Славутича Київської області подав касаційну скаргу в якій просить
зазначену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції
залишити в силі.
Обгрунтовуючи доводи касаційної скарги прокурор м. Славутича
посилається на порушення міжобласним апеляційним судом
матеріального і процесуального права з підстав, викладених у
касаційній скарзі.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність
застосування судом першої та другої інстанцій норм законодавства,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, багатофункціональний
сільськогосподарський кооператив "Національна інноваційна
корпорація" зареєстрований як суб'єкт підприємницької
діяльності виконавчим комітетом Славутичської міської ради від
21.08.1999 року за № Ю 0010268.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
/далі Закону/ податкове
зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів
та державних цільових фондів суму коштів у порядку та строки
визначені вищезазначеним Законом.
Поняття податкового боргу визначено в п.1.3 названого Закону,
зокрема, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно
узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи
судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником
податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня
подання такої податкової декларації, як це передбачено п.5.1 ст.5
Закону.
Згідно п.п.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена
платником податків у строки, визначені вищевказаним Законом,
визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п. 5.4.1
п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Як встановлено судами попередній інстанцій у самостійно
поданій відповідачем податковій декларації за 2004 рік з податку
на прибуток підприємства по рядку 17 розділу "Показники" визначено
суму податку, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 97 700,00
грн.
Крім того, у самостійно поданій відповідачем податковій
декларації за 1 квартал 2005 року з податку на прибуток
підприємства по рядку 17 розділу "Показники" визначено суму
податку, який підлягає сплаті в розмірі 15 900,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що згідно результатів
перевірки багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу
"Національна інноваційна корпорація", яка проводилась
співробітниками податкової інспекції з 17.05.2004 року по
17.06.2004 року з питань правильності визначення від'ємного
значення податку на додану вартість по декларації за грудень 2003
року в сумі 844680,00 грн. переплата підприємства по податку на
додану вартість станом на 07.06.2004 року становила суму в розмірі
368 210,08 грн. Протягом трьох звітних періодів після подання
декларації за червень 2004 року суму переплати з податку на додану
вартість відповідачу в повному обсязі відшкодовано не було.
До настання граничного терміну сплати податку на прибуток за
2004 рік, тобто до 20.02.2005 року відповідач на підставі п. 8.2
наказу ДПА України та Головного управління Державного казначейства
України за № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
від 02.07.1997 року "Про
затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість"
звернувся до ДПI в м. Славутичі з листом-заявою за № 5 від
15.02.2005 року про зарахування суми невідшкодованого ПДВ в
розмірі 70 000,00 грн. в рахунок платежів зі сплати податку на
прибуток за 2004 рік.
На виконання п. 2.2 Порядку взаємодії між органами Державної
податкової служби України, Міністерства фінансів України та
Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на
додану вартість за висновками органів державної податкової служби
України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої
державної позики, затвердженого спільним Наказом ДПА України,
Міністерства фінансів України та Державним казначейством України
за № 451/501/132 ( z0971-04 ) (z0971-04)
від 03.08.2004 року, Державною
податковою інспекцією в м. Славутичі було направлено до ДПА в
Київській області листи від 01.02.2005 року та від 03.03.2005 року
стосовно включення багатофункціонального сільськогосподарського
кооперативу "Національна інноваційна корпорація" до реєстру на
відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку
на прибуток в лютому 2005 року на суму 100000,00 грн. та в березні
2005 року на суму 70000,00 грн.
Між тим, до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності з
вивченням розміру відшкодування податку на додану вартість з
бюджету, що надається Державною податковою адміністрацією України
до Державного казначейства України відповідача не було включено.
З квітня 2005 року набрав чинності Закон України "Про
внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 року за № 2505-IУ та до
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідно до якого не передбачається відшкодування податку на
додану вартість в рахунок інших платежів.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарський суд
першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на 25.05.2005
року багатофункціональний сільськогосподарський кооператив
"Національна інноваційна корпорація" мав заборгованість перед
бюджетом по сплаті самостійно визначеної суми податку на прибуток
підприємства в розмірі 58 110,38 грн. та зазначену суму не сплатив
до державного бюджету в установлений Законом термін.
Проте, як вбачається з актів звірок розрахунків з бюджетом
станом на 12.07.2005 року, які знаходяться в матеріалах справи,
недоїмка підприємства з податку на прибуток на момент підписання
акту становила 56 142,33 грн., а переплата по податку на додану
вартість станом на 12.07.2005 року становила 248 271,32 грн.
Вищезазначене не було враховано господарським судом Київської
області під час розгляду спору, та не було спростовано позивачем
під час перевірки рішення суду в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 70 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
обставини, які
за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування,
не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування,
крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що
кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її
вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього
Кодексу.
За результатами розгляду апеляційної скарги, суд другої
інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем,
всупереч вищенаведеного, не було доведено, що на момент прийняття
рішення по справі відповідач мав заборгованість перед бюджетом зі
сплати податку на прибуток підприємств в розмірі 58 110,38 грн.
Крім того, відповідно до п.п.6.2.1., 6.2.2., п.6.2 ст.6
названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий
орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які
самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму
податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без
попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення
Відповідно до п.п. 6.2.3., п.6.2., ст.6 Закону 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, податкові вимоги надсилаються:
перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після
закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження
податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на
активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового
боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого
календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової
вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового
боргу у встановлені строки.
Підпунктом 6.2.4. п.6.2 ст.6 Закону 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою)
юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної
особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про
вручення.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що
підтверджують факт направлення податковим органом платнику
податків податкової вимоги в установленому Законом порядку.
Судом першої інстанції вищезазначені обставини не були
враховані, що являється самостійною підставою для скасування
судового рішення та відмови в задоволенню позову, оскільки згідно
ч.2 ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
державні органи та їх
посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на
підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Таким чином, контролюючим органом було порушено передбачений
Законом порядок примусового стягнення активів платника податків в
рахунок погашення його податкового боргу, зокрема, п.п. 3.1.1
п.3.1 ст.3, п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Беручи до уваги, що під час перевірки рішення в апеляційному
порядку позивачем не було надано доказів направлення контролюючим
органом платнику податків податкових вимог по сплаті податкового
боргу, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність
підстав для примусового стягнення активів відповідача до
державного бюджету на підставі п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення
та неправильного застосування в постанові міжобласного
апеляційного господарського суду норм матеріального та
процесуального права.
За таких підстав колегія суддів Вищого адміністративного суду
України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 КАС України, колегія
суддів,-
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора м. Славутича Київської області
на постанову Київського міжобласного господарського суду від
16.11.2005 року у справі за позовом прокурора м. Славутича в
інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.
Славутич до Багатофункціонального сільськогосподарського
кооперативу "Національна інноваційна корпорація" м. Славутич про
стягнення 58110,38 грн. залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного господарського суду від
16.11. 2005 року залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення й
оскарженню не підлягає.
Судді :