К-10993/06 Про стягнення суми недонарахованих страхових внесків з витрат на оплату праці найманих працівників - Текст документа

у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Глухівському районі Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2005 року Управління ПФ України в Глухівському районі Сумської області звернулось до суду з позовом до ТОВ "Добробут" про стягнення 61 105, 93 грн., із яких 45 302, 81 грн. недонарахованих страхових внесків в розмірі 32 % з витрат на оплату праці найманих працівників за період з 1 квітня 2004 року по 30 червня 2004 року та 15 803, 12 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 травня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Управління ПФ України в Глухівському районі Сумської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17 травня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2005 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В суд касаційної інстанції представник Управління ПФ України в Глухівському районі Сумської області не з,явився, позивач належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи відповідно до вимог ст.. 35 КАС України (2747-15) .

Письмових заперечень щодо поданої касаційної скарги ТОВ "Добробут" не подало.

В суді касаційної інстанції представник ТОВ "Добробут" - Гордієнко Л.В. вважала постановлені по справі судові рішення законними та обгрунтованими.

Заслухавши доповідь судді Берднік I.С., пояснення представника ТОВ "Добробут" - Гордієнко Л.В., перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, ТОВ "Добробут" є суб,єктом малого підприємництва і в 2004 році сплачувало єдиний податок.

Управлінням ПФ України в Глухівському районі Сумської області проведено перевірку правильності обчислення і сплати ТОВ "Добробут" внесків на загальнообов,язкове державне пенсійне страхування до ПФ України за період з 6 жовтня 2003 року по 22 грудня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 109 від 28 грудня 2004 року.

Перевіркою встановлено, що відповідачем не нараховувались страхові внески в розмірі 32 % з витрат на оплату праці найманих працівників, що призвело до зниження сум страхових внесків за період з 1 квітня по 30 червня 2004 року в сумі 45 302, 81 грн.

28 грудня 2004 року начальником Управління ПФ України в Глухівському районі Сумської області було винесено вимогу про сплату цього боргу та рішення № 374, яким до відповідача на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) застосовано фінансову санкцію в розмірі 15 803, 12 грн.

ТОВ "Добробут" оскаржило вказані вимогу про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування позивачем сум своєчасно необчислених та не сплачених страхових внесків в адміністративному порядку, але Головне Управління ПФ України в Сумській області скаргу позивача залишило без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Добробут" про стягнення з нього 45 302, 81 грн. недонарахованих страхових внесків в розмірі 32 % з витрат на оплату праці найманих працівників за період з 1 квітня 2004 року по 30 червня 2004 року та 15 803, 12 грн. штрафних санкцій; суди виходили з того, що фактично ПФ України отримує від відповідача як платника єдиного податку 42 %, а вимога позивача про стягнення ще й 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці є подвійним оподаткуванням та суперечить ст. 18 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

До такого висновку суди прийшли з порушенням норм матеріального права, тому постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 14 спеціального Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) № 1058-1У від 9 липня 2003 року (набув законної сили з 1 січня 2004 року) передбачено, що страхувальниками є роботодавці : підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розхрахунки із застрахованими особами, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Нарахування страхових внесків здійснюється відповідно до вимог ст. 19 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 1 п. 8 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) (400/97-вр) для відповідних платників збору.

Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) передбачає звільнення суб'єкта малого підприємництва від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) не поширюється на спірні правовідносини у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж Указ, який є підзаконним нормативним актом з питань оподаткування. Крім того, Закон України "Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) був прийнятий пізніше за часом, тому до спірних правовідносин має застосовуватись саме цей закон.

Абзацом 8 п. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись з позовами про стягнення недоїмки до суду чи господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок позивача про те, що оскільки суми коштів єдиного податку, що спрямовуються до ПФ України, у вигляді частини ставки єдиного податку недостатньо для зарахування в рахунок сплати страхових внесків (у розмірі - 32 %), то платник повинен доплатити різницю, що своєчасно не зроблено відповідачем.

Листом ПФ України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 1526/04 (v1526572-05) та № 933/0/2-05 від 16 лютого 2005 року роз,яснено, що сплачені суб,єктами підприємницької діяльності у складі єдиного чи фіксованого податків та перераховані органами Державного казначейства України до бюджету ПФ України кошти зараховуються у рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування у 2004 році здійснювалось на підставі пред,явлених платником копій платіжних документів про сплату зазначених податків.

При розгляді справи суди не з,ясували, недоїмка по платежах в рахунок страхових внесків в суму 45 302, 81 грн. за період з 1 квітня по 30 червня 2004 року виникла з урахуванням коштів, сплачених відповідачем в складі єдиного податку чи ні.

Судами також належним чином не перевірено, чи підлягає застосуванню п. 6.8. Постанови ПФ України від 19 грудня 2003 року № 21-2 (z0081-04) "Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного Фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов,язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач в касаційній скарзі зазначає, що Головним управлінням ПФ України не порушено строки розгляду скарг на рішення про накладення штрафу, тому що саму скаргу отримало 14 січня 2005 року після 16.00 (в неробочий час), то ця скарга була правильно зареєстрована в первий робочий день 17 січня 2005 року (п. 3.4.5. Iнструкції з діловодства ПФ України, затвердженої наказом Правління ПФ України від 15 вересня 2003 року № 94).

Крім того, судами належним чином не перевірено, чи підлягала нарахуванню відповідачу фінансові санкції за донарахування позивачем сум своєчасно необчислених та не сплачених страхових внесків з урахуванням роз,яснень в Листі ПФ України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 1526/04 (v1526572-05) та № 933/0/2-05 від 16 лютого 2005 року.

З урахуванням наведеного постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки судами допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 220 КАС україни (2747-15) , не може досліджувати нові докази.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Глухівському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 17 травня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.