Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників

позивача: Смірнова I.Ю.

відповідача: Головко А.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р.

у справі № А-03/286-05

за позовом Закритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Цукрове"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000031501/0 від 20.01.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 50 % - 452750,00 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 909702,22 грн., № 0000031501/1 від 02.03.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 50 % - 452750,00 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 909702,22 грн., № 0000031501/2 від 22.04.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 50 % - 452750,00 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 909702,22 грн., № 0000031501/3 від 13.07.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 50 % - 2750,0 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 909702,22 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого зобов'язання з податку на землю зроблені при помилковому застосуванні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Красноградська МДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, який у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення норм матеріального права. Вважає, що відповідач правомірно застосував штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі у тексті Закон № 2181) за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань. Позивач допустив порушення строку погашення податкових зобов'язань, встановленого п.п. 5.3.1 п. 5 ст. 5 цього закону.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

В результаті проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що позивач несвоєчасно сплачував суму узгодженого податкового зобов'язання згідно розрахунків із податку на землю від 31.01.2002 р., від 31.01.2003 р., від 30.01.2004 р., чим порушив п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону. В результаті відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (2181-14) за затримку граничних строків сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на землю.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з тим, що до позивача можна застосовувати штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (2181-14) за несплату платником узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, і правильно зазначили, що порушення граничних строків сплати земельного податку за строками, передбаченими іншими законами, не є підставою для нарахування штрафів згідно зазначеної норми Закону № 2181 (2181-14) .

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначається Законом України "Про плату за землю" (2535-12) від 03.07. 1992 р. № 2535-XII (з подальшими змінами).

Як передбачено ст. 14 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2505-IV (2505-15) ) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Відповідно до ст. 17 Земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Таким чином, платник земельного податку зобов'язаний подавати розрахунок та проводити сплату вказаного податку у строк, встановлений вищевказаним законом.

Законами України "Про державний бюджет України", відповідно, на 2002 (2905-14) рік (ст. 51), 2003 (380-15) рік (ст. 55) та 2004 (1344-15) рік (ст. 75) дія цієї норми на 2002-2004 роки була зупинена (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) і було встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідальність за прострочення строків сплати податку у вигляді пені встановлена у розмірах, передбачених ст. 25 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) .

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про необгрунтоване застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 (2181-14) за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом. Суди правильно виходили з того, що податковою інспекцією при застосуванні штрафних санкцій не були враховані вимоги Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , якими передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку (ст. 25) та строки сплати податку на землю, визначені Законами України "Про державний бюджет".

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.