ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006
№ 2-450/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В.(головуючого),
Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Iвченко О.М.
представники сторін не з'явились, про час і місце повідомлені
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
СПД фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду
Донецької області від 16.03.2005 по справі № 29/4а
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи
ОСОБА_1
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції
(правонаступника Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Маріуполя)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з вимогами про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Маріуполя НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3,
НОМЕР_4 та НОМЕР_5.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.03.2005
в задоволенні позову відмовлено.
Позивач (далі - СПД) звернувся із касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України на рішення суду першої
інстанції, яке вступило в законну силу в порядку Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і просить його
скасувати. Справа передана до Вищого адміністративного суду
України в порядку Перехідних положень кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
При цьому Скаржник зазначає, що судом порушено та неправильно
застосовані норми матеріального права, а саме: суд помилково
прийшов до висновку, що порушення п.1 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
суспільного харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
тягне застосування
штрафних санкцій згідно п. 1 ст. 17 цього Закону. Однак у спірному
податковому повідомленні-рішенні НОМЕР_1 відсутня правова норма,
на яку посилається суд. У той же час, рішення суду мотивоване тим,
що оскільки податкове повідомлення-рішення в цілому узгоджується з
вимогами діючого законодавства і є вірним по суті, тому не
відповідність Відповідачем вимог його форми, не може бути основою
для визнання його недійсним. Спірне податкове повідомлення-рішення
Скаржник вважає невірним по суті, у зв'язку з відсутністю в ньому
норми п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування і
послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Враховуючи викладене в касаційній скарзі, Скаржник наголошує
на тому, що визначена в спірних податкових повідомленнях-рішеннях
сума не є податковим зобов'язанням, доказів узгодження податкового
зобов'язання на цю суму суду не надано, спірні податкові
повідомлення - рішення є неправомірними, а тому підлягають
визнанню недійсними.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду першої
інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Державною податковою інспекцією у
Приморському районі м. Маріуполя, правонаступником якої визнано
Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію, здійснена
перевірка торгового павільйону "Шарм", що належить Позивачеві,
щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої
складений Акт НОМЕР_6 та прийняте податкове повідомлення-рішення
НОМЕР_1, яким відповідно до п. 1,6 ст. 17 та ст. 22 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до СПД
застосовані штрафні санкції в розмірі 88,25 грн. за встановлену
невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків
сумі коштів зазначених у звіті РРО на суму 17365 грн., - 85 грн.
за проведення розрахункової операції через РРО без використання
режиму попереднього програмування, 61,75 грн. за непроведення
розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на
повну суму 12,35 грн..
За результатами розгляду скарг СПД в адміністративному
порядку, які залишені без задоволення, відповідачем були складені
податкові повідомлення-рішення:
НОМЕР_2, НОМЕР_3,
НОМЕР_4 та НОМЕР_5.
Посилаючись на п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
щодо переведення у фіскальний
режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням
відповідних розрахункових документів, та вказуючи на фінансові
санкції, - п'ятикратний розмір вартості проданих товарів (п. 1 ст.
17 цього Закону), щодо порушення наведених вимог, суд першої
інстанції при цьому, прийшов до невірного висновку, що штрафні
санкції в сумі 235 грн. передбачені чинним законодавством і
застосовані за вчинення правопорушень, які встановлені актом
перевірки та позивачем не спростовані, і тому суд першої інстанції
вважає застосування штрафних санкцій правомірним .
Iз зазначеним суд касаційної інстанції погодитись не може,
оскільки вказані штрафні санкції не є податковим зобов'язанням. I
тому Позивач мав нести відповідальність за рішенням а не
податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п. 1 ст. 17
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної
податкової служби України застосовуються фінансові санкції у
відповідних розмірах.
Відповідно позов підлягає частковому задоволенню - податкові
повідомлення-рішення НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5
підлягають визнанню недійсними в частині визначення суми штрафних
(фінансових) санкцій податковим зобов'язанням, на підставі пп. 2.3
п. 3 Iнструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України
НОМЕР_7 (штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій
сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання
(без урахування пені та штрафних санкцій), справляється з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначеними відповідними законодавчими та іншими відповідними
нормативно-правовими актами, на підставі рішення контролюючого
органу).
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції визнає рішення
суду першої інстанцій помилковим. За таких умов підлягає зміні,
касаційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, ч. 3 ст. 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.03.2005
по справі № 29/4а змінити. Позов задовольнити частково. Визнати
недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Маріуполя НОМЕР_1, НОМЕР_2,
НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 в частині визначення суми штрафних
(фінансових) санкцій податковим зобов'язанням. В решті позову
відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: О.М. Нечитайло
Н.Г. Пилипчук
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна