Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Цуркана М.I.

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату про перерахування розміру пенсії та стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Миколаївського обласного військового комісаріату перерахувати раніше призначений розмір пенсії та виплатити заборгованість за минулий час.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, оскільки, на його думку, суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме нормативно-правовим актам з питань пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС України (2747-15) , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених по справі судових рішень.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №452 від 06 квітня 1998 (452-98-п) року " Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців", якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачуються щомісячно, премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення. Тому правильно відмовлено позивачу в позовних вимогах, що стосуються перерахунку призначеної пенсії з урахуванням премії в розмірі 33, 3 %.

Також, судом першої та апеляційної інстанції було правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії з урахуванням щомісячних надбавок, запроваджених для військовослужбовців Указами Президента України "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" №874/99 (874/99) від 14 липня 1999 року, "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 23 лютого 2002 року №173 (173/2002) та "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05 травня 2003 року №389 (389/2003) . Відповідно до положень ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) (що діяли до 1 січня 2005 року ) , призначені військовослужбовцям пенсії перераховувались з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які мали право на пенсію за цим законом.

Щомісячні надбавки у розмірі 40 %, 90 % та 100 %, запроваджені для військовослужбовців Указом Президента України від 14 липня 1999 року №874/99 (874/99) , від 23 лютого 2002 року №173 (173/2002) та від 5 травня 2003 року №389 (389/2003) , були додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України й приймались в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження.

Враховуючи наведене, судом першої та апеляційної інстанції правильно відмовлено в задоволені позовних вимог про донарахування призначеної позивачу пенсії з урахування вищезазначених надбавок, оскільки позивач був звільнений в запас до запровадження вказаних надбавок.

Зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанції узгоджуються з законодавчими актами, які врегульовують пенсійне забезпечення військовослужбовців України.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2006 року та рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату про перерахування розміру пенсії та стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.