ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2006
№ К-9978/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Конюшка К.В. (головуючого),
Карася О.В. Ланченко Л.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участі представників:
від позивача: Москалюка А.П., від відповідача: Кошинської
Д.С., Орел Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції
/Ставищанське відділення/ (Державної податкової інспекції у
Ставищанському районі) на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 15.11.2005 по справі №
237/12-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Валентина"
до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним акту ненормативного характеру
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ТОВ "Валентина") звернувся із позовною заявою до
Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПI) про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.01.2005 №
0000082343/0 від 11.05.2005 № 0000082343 в частині застосування
штрафної санкції у розмірі 22 862,70 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2005
позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Тетіївської МДПI від 31.01.2005 №0000082343/0
та від 11.05.2005 №0000082343/2 в частині визначення 22862,70 грн.
штрафних санкцій як податкового зобов'язання; в частині визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Тетіївської МДПI від
31.01.2005 № 0000082343/0 та від 11.05.2005 № 0000082343/2 щодо
нарахування 22 862,70 грн. як штрафних санкцій відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.12.2005, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов
задоволено повністю.
Відповідач звернувся із касаційною скаргою на постанову суду
апеляційної інстанції і просить її скасувати. При цьому зазначає,
що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовані
норми матеріального права. Серед іншого зазначивши, що висновок
суду про те, що приймання попередньо оплачених паливно-мастильних
матеріалів (ПММ) та його відпуск не є розрахунковою операцією є
порушенням норм матеріального права, а саме ст. 2 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Скаржник зазначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які
здійснюють реалізацію ПММ, повинні застосовувати реєстратори
розрахункової операції (надалі - РРО) при всіх формах оплати.
ТОВ "Валентина" надало заперечення на касаційну скаргу, в
якому, викладаючи фактичні обставини справи зазначило, що ч. 2 ст.
1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
чітко визначається, що встановлення норм щодо
застосування або незастосування реєстраторів розрахункових
операцій в інших законах не допускається. Керуючись вказаною
нормою, суд при вирішені спору щодо обов'язковості чи
необов'язковості застосування РРО за конкретних обставин, мав
виходити виключно з положень Закону або нормативних актів вищої
юридичної сили. Вказаний висновок однозначно підтверджує
необгрунтованість доводів касаційної скарги, що грунтуються на
положеннях наказів, положень, інструкцій та інших підзаконних
актів. Відповідно враховуючи зазначене, проти скарги заперечив і
просив рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.
В судовому засіданні від Відповідача надійшло клопотання про
зміну назви відповідача із Тетіївської міжрайонної державної
податкової інспекції /Ставищенське відділення/ на Державну
податкову інспекцію у Ставищенському районі у зв'язку із
реорганізацією відповідно до наказу ДПА у Київській області від
30.12.2005 № 604.
Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї,
пояснення представників сторін, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України від 01.06.2000 № 1776 "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначає правові засади
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, а саме: реєстратори
розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх
філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які
здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в
безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних
чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг, а також
уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності,
які виконують операції купівлі - продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування
реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не
допускається.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закон України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
- суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо)) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових
операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із
застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових
книжок. А стаття 2 цього Закону визначає місце проведення
розрахунків, як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за
продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за
реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце
отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Як встановлено судами - ДПА у Київській області проведено
перевірку автозаправної станції (АЗС) ТОВ "Валентина" щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу, про що складено Акт № 100000092305 від
11.01.2005, в якому вказано на порушення ТОВ "Валентина" вимог пп.
1, 2, 5, 9, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, ст. 7 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
. Зокрема, в
Акті зазначено, що на момент перевірки торгівля на АЗС ведеться
нафтопродуктами за готівкові кошти та по відомостям і з 01.01.2005
реалізовано без застосування РРО нафтопродуктів на суму 4 572,54
грн. Також встановлено невідповідність суми готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному
Х-звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 4 034,79 грн.
Тому на підставі зазначеного Акта згідно пп. 1, 2, 5, 9 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005.
При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов
підлягає частковому задоволенню - податкові повідомлення-рішення
підлягають визнанню недійсними в частині визначення суми штрафних
(фінансових) санкцій податковим зобов'язанням, виходячи з норм
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яким визначена відповідна форма акту реагування
державного органу - рішення.
На противагу винесеному рішенню, суд апеляційної інстанції
вказує, що товар відпускався після попереднього розрахунку у
безготівковій формі за угодою купівлі-продажу. Таким чином, суд
апеляційної інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку
відбулася не реалізація товару, а саме його видача власнику з
відображенням у відомостях факту видачі. I тому зазначивши, що
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не містить обмеженого переліку засобів проведення
безготівкових операцій і водночас обов'язку проведення видачі
товару за відомостями через реєстратор розрахункових операцій, -
задовольнив позов.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з
обгрунтованими висновками суду першої інстанції, що визначена в
спірному податковому повідомленні-рішенні сума штрафних санкцій не
є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суд касаційної інстанції не погоджується із висновком суду
апеляційної інстанції, оскільки Закон України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не містить обмежений перелік
засобів проведення безготівкових операцій, та в той же час не
звільняє від обов'язку проведення розрахункових операцій через
реєстратор розрахункових операцій, а ст. 2 зазначеного Закону
містить визначення терміну "розрахункова операція", а саме:
"приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів". Тобто
торгівля паливно-мастильними матеріалами на АЗС до видів
діяльності у порядку ст. 9 цього Закону, при яких реєстратори
розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються -
не відноситься.
Також висновок суду апеляційної інстанції, що приймання
попередньо оплачених паливно-мастильних матеріалів (ПММ) та його
відпуск не є розрахунковою операцією є порушенням норм
матеріального права, а саме ст. 2 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Отже, враховуючи зазначене, суд першої вірно визначився, що
вказані штрафні санкції не є податковим зобов'язанням, тому суд
касаційної інстанції погоджується із зазначеним висновком,
оскільки сам факт правопорушення мав місце. I тому Позивач мав
нести відповідальність за рішенням а не податковим
повідомленням-рішенням у відповідності до п. 1 ст. 17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Відповідно суд касаційної інстанції визнає рішення суду першої
інстанцій законним і обгрунтованим з правильним застосуванням норм
матеріального права. За таких умов постанова суду апеляційної
інстанції підлягає скасуванню, касаційна скарга підлягає
задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ставищанському районі (Тетіївської міжрайонної державної
податкової інспекції /Ставищенське відділення/) задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 15.11.2005 по справі № 237/12-05 скасувати.
Рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2005
по справі № 237/12-05 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий К.В. Конюшко
Судді: О.В. Карась
Л.В. Ланченко
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна