ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            У Х В А Л А
                           IМЕНЕМ УКРАЇНИ
                  29 червня 2006 року   м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     головуючого судді -  Бутенка В.I.,
     суддів - Гончар Л.Я.,
     Лиски Т.О.,
     Сороки М.О.,
     Панченка О.I.,
     при секретарі Липі В.А.
     за участю представника позивача Бондика В.А.,
     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   порядку
касаційного  провадження   адміністративну   справу   за   позовом
Відкритого акціонерного  товариства  "Пролетарська  залізниця"  до
Донецької обласної державної адміністрації, третя особа - Донецьке
обласне   територіальне   відділення   Антимонопольного   комітету
України, про визнання недійсним розпорядження  Донецької  обласної
державної адміністрації №21 від 21.01.2005 року, -
                      в с т а н о в и л а :
     В березні 2005 року ВАТ "Пролетарська  залізниця"  звернулось
до суду із вказаним позовом.
     Позивач просив визнати недійсним розпорядження Донецької  ОДА
№21  від   21.01.2005   року   "Щодо   регулювання   тарифів   ВАТ
"Пролетарська  залізниця"  на  послуги  по  збиранню   та   подачі
вагонів".
     Свої вимоги ВАТ "Пролетарська залізниця" обгрунтовувало  тим,
що  відповідач  при  прийнятті  спірного  рішення  порушив  вимоги
чинного законодавства, а саме перевищив повноваження, надані  йому
постановою  Кабінету  Міністрів  України  №1548  від   25.12.1996р
( 1548-96-п ) (1548-96-п)
        . "Про встановлення  повноважень  органів  виконавчої
влади  та  викрнавчих  органів  міських   рад   щодо   регулювання
цін(тарифів)" та безпідставно, на думку  позивача,  керувався  при
цьому постановою Кабінету Міністрів України  №135  від  22.11.1995
( 135-95-п ) (135-95-п)
          р.   "Про   положення   про   державне   регулювання
цін(тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари
народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень".
     Зокрема, позивач вважав, що  вказаною  постановою  КМУ  №1548
 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
         ,  як  і  Законом  України  "Про  місцеві  державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
        , до повноважень  місцевих  адміністрацій
не віднесені повноваження по  регулюванню  тарифів  на  подачу  та
збирання вагонів.
     Рішенням господарського суду м. Києва від 08 липня 2005  року
в задоволенні позову відмовлено.
     Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31
серпня  2005  року  це  рішення  скасовано  та  постановлено  нове
рішення,  яким  позовні  вимоги   ВАТ   "Пролетарська   залізниця"
задоволені повністю.
     Не погоджуючись із  постановою  апеляційного  суду,  Донецьке
обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
подало касаційну скаргу, в якій, з посиланням на  порушення  судом
апеляційної інстанції норм матеріального і  процесуального  права,
просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.
     Колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  задоволенню  не
підлягає з наступних підстав.
     З матеріалів справи вбачається,  що  апеляційним  судом  дана
правильна оцінка правовим відносинам, що виникли між сторонами і у
відповідності з вимогами закону вирішено цей спір.
     Так, положенням про державне  регулювання  цін  (тарифів)  на
продукцію виробничо -  технічного  призначення,  товари  народного
споживання, роботи і послуги  монопольних  утворень,  затвердженим
Постановою  Кабінету  Міністрів  України  від   22.02.95   №   135
( 135-95-п ) (135-95-п)
        ,  визначено  порядок   державного   регулювання   цін
(тарифів) на продукцію  виробничо-технічного  призначення,  товари
народного  споживання,  роботи  і  послуги   суб'єктів   природних
монополій  та  суб'єктів  господарювання,  які  порушують   вимоги
законодавства про  захист  економічної  конкуренції,  встановлюючи
такі ціни чи інші  умови  придбання  або  реалізації  товару,  які
неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції
на ринку, або застосовуючи різні  ціни  чи  різні  інші  умови  до
рівнозначних угод  із  суб'єктами  господарювання,  продавцями  чи
покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
     Регулювання   цін   на   продукцію    монопольних    утворень
здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних  рівнів
цін, граничних рівнів торговельних надбавок  і  постачальницько  -
збутових націнок, граничних нормативів рентабельності, або  шляхом
запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
     Ззаконодавством не  передбачена  можливість  встановлення  до
природного монопольного утворення  кількох  регуляторних  заходів,
тоді як допускається встановлення одного або іншого заходу.
     Постановою  Кабінету  Міністрів  України   від   25.12.96   № 
1548  ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
          встановлені
     повноваження органів виконавчої влади та  виконавчих  органів
міських рад щодо
     регулювання цін (тарифів).
     Таким чином  апеляційний  суд  зробив   правильний  висновок,
вирішивши, що  повноваження обласних рад щодо  встановлення  таких
цін (тарифів)  на  послуги  залізничного  транспорту  з  подачі  -
забирання вагонів даною Постановою не передбачені.
     Відповідно до  ч.1  ст.  224  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без  задоволення,  а
судові рішення  -  без  змін,  якщо  визнає,  що  суди  першої  та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм  матеріального  і
процесуального права при  ухваленні  судових  рішень  чи  вчиненні
процесуальних дій.
     При наведених обставинах суд  апеляційної  інстанції  вирішив
справу згідно чинному законодавству.
     Доводи  касаційної   скарги   зроблених   апеляційним   судом
висновків не  спростовують,  а  тому  оскаржуване  судове  рішення
повинно залишатися без змін.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
колегія суддів, -
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну   скаргу   Донецького   обласного   територіального
відділення  Антимонопольного   комітету   України   залишити   без
задоволення, а постанову  Київського  апеляційного  господарського
суду від 31 серпня 2005 року без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     С у д д і :