Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів:  Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Гончар Л.Я.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на рішення управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області (далі - УПФ),

встановила:

У липні 2003 року ОСОБА_1  звернулась до суду із скаргою на рішення управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2003 року, скаргу задоволено. Рішення засідання комісії з питань призначення та виплати пенсії від 21 березня 2003 року УПФ визнано неправомірним  і зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Задовольняючи скаргу, суд виходив з того, що згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 (v1173400-56) та Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (162-94-п) р. посада санітарки, іншого працівника рентгенкабінету, входить до списку № 1 посад, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1  з 1978 р. по 07.05.2001 року працювала повний робочий час санітаркою рентгенкабінету в Снігурівській районні лікарні, а з 07.05.2001 року працює там молодшою медсестрою.

Висновок суду про те, що рішення засідання комісії з питань призначення та виплати пенсії від 21 березня 2003 року УПФ є неправомірним, відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 підтвердила стаж безпосередньої зайнятості  в шкідливих умовах протягом повного робочого дня.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився з таким висновком і доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.