Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.,

суддів  Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі  Дашківській О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міхальова В. С. на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонд України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо поновлення виплати наукової пенсії, -

встановила:

У січні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до управління Пенсійного фонд України в Ленінському районі м. Запоріжжя, третя особа ВАТ "Проектний інститут "Запорізький Дипроелектро" щодо поновлення виплати наукової пенсії.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2005р. в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2006р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2005р. залишено без змін.

ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2006р. скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1. з 09.11.1970р. по 18.08.1997р. працював в Державному проектному інституті "Запорізький Дипроелектро". Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач працював на посадах керівника групи бюро головних інженерів проектів, виконуючим обов'язки головного інженеру проектів, головним інженером проектів відділу головних інженерів проектів. У вересні 2002 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду з довідкою ВАТ "Проектний інститут "Запорізький Дипроелектро" від 04.09.2002р. № 04/200 відповідно до якої основною діяльністю інституту є виконання проектно-конструкторських та проектно-технологічних робіт, річний об'єм яких складає 80% об'єму роботи інституту. На підставі цієї довідки з вересня 2002 року ОСОБА_1. почав отримувати пенсію, як науковий працівник. З грудня 2002р. ОСОБА_1. призначили пенсію за віком та припинили виплачувати пенсію наукового працівника. Підставою для припинення виплати наукової пенсії ОСОБА_1. була довідка ВАТ "Проектний інститут "Запорізький Дипроелектро" від 28.11.2002р. № 04/331 отримана управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідно до якої науково-технічна діяльність ніколи не була основним видом діяльності інституту, а об'єм окремих розробок, які стосувалися наукової діяльності, не перевищував 15% від загального річного об'єму проектних робіт.

Відповідно до абзацу 1, 7 статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Крім того, відповідно до постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2003р. по справі за позовом прокурора Ленінського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до ВАТ "Проектного інституту "Запорізький Дипроелектро" про стягнення  3 081, 94грн., яке набрало законної сили, основною діяльністю інституту було проведення проектно-конструкторських та проектно-технологічних робіт для підприємств електротехнічної промисловості СРСР, що не можна ототожнювати з проведенням робіт, спрямованих на одержання й використання нових знань, відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Тому висновки про те, що працівники інституту займалися науковою діяльністю, зроблені на підставі помилкового тлумачення закону.

Незважаючи на те, що проектно-конструкторські та проектно-пошукові роботи є видами науково-технічної діяльності, в даному випадку, вони не можуть бути підставами для призначення пенсії наукового працівника ОСОБА_1., оскільки річний обсяг робіт, які стосуються наукової діяльності, в даному інституті складає лише 15%, тобто менше необхідних 70% загального річного обсягу робіт пов'язаних з науковою або науково-технічною діяльністю відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , необхідних для нарахування наукової пенсії.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно дана правова оцінка обставин по справі, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонд України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо поновлення виплати наукової пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.