Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів  Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Дашківській О. Є., за участю представників позивача Iванчук I. П. та відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Волинської області від 30 серпня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року у справі за позовом підприємця ОСОБА_2 до Луцької ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У  червні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до  Луцької ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30 серпня 2005 року позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПI НОМЕР_1. В позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року рішення  господарського суду Волинської області частково змінено шляхом викладення пункту 3 рішення у наступній редакції:"в частині вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору".

У касаційній скарзі Луцька ОДПI просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 30 серпня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства підприємця ОСОБА_2 з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість за червень 2004 р., про що складено акт від 22.11.2004р. На підставі акту перевірки від 22.11.2004р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про виявлення у підприємця ОСОБА_2 завищення суми бюджетного відшкодування у декларації НОМЕР_3 за червень 2004р. у розмірі 34818 грн. За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення НОМЕР_4, відповідачем прийняті повторні податкові повідомлення-рішення НОМЕР_5, і оскаржувані: НОМЕР_2 та НОМЕР_1.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , у редакції чинній на момент здійснення спірних правовідносин, яким встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся перехід.

Наведеною нормою Закону прямо передбачено наслідки переходу на спрощену систему оподаткування і при цьому не передбачено обов'язку суб'єкта підприємницької діяльності коригувати податковий кредит на суму товарних залишків при переході суб'єкта підприємництва із загальної системи оподаткування на спрощену. Позивач втрачає право на нарахування ПДВ, податковий кредит, складання податкової накладної та отримання відшкодування лише по господарських операціях фактично здійснених, починаючи з податкового періоду, в якому відбувся перехід на спрощену систему оподаткування, тобто набуто статус платника єдиного податку, та відбулось анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Судом апеляційної інстанції правильно зроблено висновок, що первинно позивач заявив позовну вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2, а під час розгляду справи у суді першої інстанції змінив позов та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, тому місцевий господарський суд, розглядаючи справу по суті за процедурою, встановленою ГПК України (1798-12) , повинен був відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України (1798-12) в частині вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів - ухвалила:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 30 серпня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року у справі за позовом підприємця ОСОБА_2 до Луцької ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.