вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів -  Панченка О.Н.

Смоковича М.I.,

Веселької Т.Ф.,

Горбатюка  С.А.,

Мироненка  О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Місцевого суду Сихівського району м. Львова від 10 червня 2003 року

та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року

за позовом ОСОБА_1

до Відділу соціального захисту населення Сихівського району м. Львова

на дії  Відділу соціального захисту населення Сихівського району м. Львова,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу соціального захисту населення Сихівського району м. Львова на дії Відділу соціального захисту населення Сихівського району м. Львова, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач неправомірно відмовив йому у наданні статусу учасника війни, так як він народився у 1935 році в с. Тісово Перемишльського району Жешівського воєводства Польща, де був переселений в Україну, а зазначеною відмовою порушуються його права, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Рішенням Місцевого суду Сихівського району м. Львова від 10 червня 2003 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року апеляційну скаргу позивача було відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального  та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається, що позивач звернувся до комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, але відповідних документів, які незаперечно підтверджують факт його роботи в період війни та надав документ про примусове переселення його на територію України в 1945 році, а не після вказаного строку.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) до учасників війни належать крім інших осіб, визначених цим законом, також особи, які після 1945 року були переселені на територію України з територій інших країн.

Судом встановлено, що особам, які народилися після 1932 року статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів  та інших доказів, як підтверджують факт роботи в період війни. Позивач народився у 1935 році, а в 1945 році був переселений в Україну, тобто, після вказаного року та без відповідних документів та доказів щодо факту роботи в період війни.

Суд, при винесенні рішення дійшов обгрунтованого висновку, що комісія правомірно, згідно вимогам закону, відмовила в наданні статусу учасника війни.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його  не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220^1, 223, 224, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Місцевого суду Сихівського району м. Львова від 10 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 вересня 2003 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.