ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Маринчак Н.Є., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Гуріна М.I.,
при секретарі: Кулеші А.В., за участю суб'єкта касаційного
оскарження ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в місті Києві про
зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення судової палати в цивільних справах Апеляційного
суду міста Києва від 30 вересня 2004 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного
суду міста Києва з позовом до Управління Служби безпеки України в
місті Києві у якому просив суд зобов'язати здійснити йому
перерахунок пенсії відповідно до вимог діючого законодавства та
встановити пенсію в розмірі 2104,07грн. та стягнути з відповідача
недоплачену з 1 січня 2003 року пенсію в сумі 18319,60грн.
В процесі розгляду справи позовні вимоги було змінено та
заявлено вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з
урахуванням премії в розмірі 33,3%, надбавки в розмірі 100 %
введеною Указом Президента України № 173/2002 ( 173/2002 ) (173/2002)
від 23
лютого 2002 року "Про посилення соціального захисту
військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ", № 389/2003 ( 389/2003 ) (389/2003)
від 5 травня
2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України
за безперервну службу".
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому, як
особі офіцерського складу, після звільнення з військової служби у
1995 році була нарахована пенсія виходячи з посадового окладу,
окладу за військове звання та процентної надбавки за вислугу
років, однак відповідачем не було здійснено перерахунку пенсії у
зв'язку із збільшенням забезпечення військовослужбовців.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 липня
2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки
України в місті Києві про зобов'язання здійснити перерахунок
пенсії було задоволено повністю.
Рішенням судової палати в цивільних справах Апеляційного суду
міста Києва від 30 вересня 2004 року вищезазначене рішення
Дарницького районного суду міста Києва від 29 липня 2004 року було
скасоване, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні
позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить
рішення судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста
Києва від 30 вересня 2004 року скасувати, рішення Дарницького
районного суду міста Києва від 29 липня 2004 року залишити в силі.
В обгрунтування скарги скаржник посилається на неправильне
тлумачення судом апеляційної інстанції ст. 63 Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ) (2262-12)
та вказує,
що перерахунок пенсії має проводитись з урахуванням вимог
вищезазначених Указів Президента України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач проходив військову службу в Збройних силах України та був
звільнений у запас з 4 вересня 1995 року і з цього часу йому
призначена пенсія.
Так, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку,
що включення суми премії в розмір грошового забезпечення для
обчислення пенсії чинним законодавством на час призначення
заявнику пенсії не передбачалось.
Так само не підлягають задоволенню вимоги позивача про
перерахунок пенсії з урахуванням надбавки в розмірі 100 відсотків
згідно Указу Президента України № 173/2002 від 23.02.2002
( 173/2002 ) (173/2002)
року, № 389/2003 ( 389/2003 ) (389/2003)
від 5 травня 2003 року
"Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за
безперервну службу", оскільки даними нормативними актами така
виплата для військовослужбовців, що звільнились до введення в дію
цих актів, не передбачались.
Посилання заявника на неправильне тлумачення судом ст. 63
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
не можна вважати обгрунтованими,
оскільки судом було враховано роз'яснення, викладене у пункті 8
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4
( v0004700-05 ) (v0004700-05)
"Про окремі питання застосування судами України
законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім
військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", де
зазначено, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке
діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості
перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням
після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на
пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
від
09.04.1992 р., нових щомісячних додаткових видів грошового
забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також
премій.
Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України
"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, не має зворотної сили, тому
вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених
після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів
грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня
2005 року, задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, обгрунтовано
скасувавши рішення суду першої інстанції, відмовив позивачу у
задоволенні його вимог.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва
від 30 вересня 2004 року без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення.
Головуючий Н.Є. Маринчак
Судді I.С.Берднік
Н.В. Васильченко
О.О.Кравченко
М.I.Гурін