ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27.06.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого - судді Фадєєвої Н.М., суддів - Бим М.Є.,
Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я., при секретарі -
Мельник І.М., розглянувши у судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення
господарського суду м. Києва від 24.05.2005 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2005 по
справі за позовом ЗАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" до Фонду
державного майна України
про визнання недійсним наказу,
В Т С А Н О В И Л А:
Закрите акціонерне товариство "Трансфорвардінг Лімітед АГ"
звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про
визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від
10.03.2005 N 464 та зобов'язання відповідача скасувати цей наказ в
установленому чинним в Україні законодавством порядку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2005 позов
задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
2 серпня 2005 рішення господарського суду м. Києва від 24 травня
2005 року залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Фонд
державного майна України звернувся з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2005 року
та рішення господарського суду м. Києва від 24 травня 2005 року,
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовити, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій
неправильно застосували норми матеріального та процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав:
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
14.05.2004 відповідач прийняв наказ N 945 "Щодо входження Фонду
державного майна України до закритого акціонерного товариства
"Трансфорвардінг Лімітед АГ", яким підтримав пропозицію
Міністерства транспорту України, ухвалену рішенням Ради
Укрзалізниці 63 засідання від 05.11.2003, затверджену та введену в
дію наказом Укрзалізниці від 11.11.2003 N 282-Ц, про входження
відповідача до позивача, та увійшов до складу акціонерів, позивача
за рахунок внесення до статутного фонду товариства державного
майна відокремленого шляхом виділення із складу Державного
транспортно-експедиційного підприємства "Інтертранс" та Державного
підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного
транспорту України "Укрзалізничпостач".
14.05.2004 відповідач, на виконання зобов'язань щодо оплати
акцій додаткового випуску (четвертої емісії), передбачених
договором про продовження діяльності Позивача та статутом
останнього, передав до статутного фонду Позивача, а останній
прийняв у власність залізничний рухомий склад, а саме 250
нафтобензинових вагонів-цистерн загальної вартістю 10136500 грн.,
згідно з переліком, наведеним в акті приймання-передавання
залізничного рухомого складу від 14.05.2004, засвідчена копія
якого залучена до матеріалів справи.
Цього ж дня відповідач передав до статутного фонду позивача
об'єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю за адресою ________ з
прилеглою територією) за ринковою вартістю 1329015 грн., що
підтверджується актом від 14.05.2004, засвідчена копія якого
залучена до матеріалів справи.
23.06.2004 Міністерство транспорту України прийняло наказ
N 540 "Про передачу майна ДТЕП "Інтертранс" до Фонду державного
майна України", яким наказано: 1. Державній адміністрації
залізничного транспорту України забезпечити належну взаємодію з
відповідачем щодо своєчасної передачі державного майна відповідачу
для подальшої оплати останнім акцій позивача додаткової (п'ятої)
емісії на підставі додаткової угоди від 17.06.2004 N 2 до Угоди
про взаємодію та співробітництво при входженні Фонду державного
майна України до ЗАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" від 19.02.2004
N 121/04, та передачі супровідних документів, дозволів тощо для
оформлення правонаступництва позивача; 2. Державному
транспортно-експедиційному підприємству "Інтертранс" передати
відповідачу вагони-цистерни в кількості 750 одиниць та оформити
передачу актами приймання-передачі.
На виконання додаткової угоди від 17.06.2004 N 2 до Угоди про
взаємодію та співробітництво при входженні Фонду державного майна
України до ЗАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" від 19.02.2004
N 121/04, укладеної між відповідачем та Державною адміністрацією
залізничного транспорту України, відповідач передав, позивач
прийняв 750 нафтобензинових вагонів-цистерн ринковою вартістю
22466680 грн. згідно з переліком, наведеним в акті
приймання-передачі майна, яке підлягає внесенню до статутного
фонду позивача в оплату акцій додаткового випуску від 03.08.2004
N 253, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.
04.08.2004 відповідач прийняв наказ N 1612 "Про внесення змін
та доповнень до статуту закритого акціонерного товариства
"Трансфорвардінг Лімітед АГ", яким відповідач погодив зміни та
доповнення до статуту позивача, пов'язані зі збільшенням
статутного фонду товариства шляхом додаткового випуску акцій
існуючої номінальної вартості, перерозподілом акцій між
акціонерами та зміною місцезнаходження позивача.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 статуту позивача (нова редакція),
затвердженого загальними зборами позивача (протокол від 21.12.2004
N 9) та зареєстрованого державним реєстратором 23.12.2004,
акціонерами позивача є фірма "Трансфорвардінг АГ", якій належить
204683361 акція, що становить 75,1 % статутного фонду позивача та
відповідач діє в інтересах Держадміністрації залізничного
транспорту України, якому належить 67864390 акцій, що становить
24,9% статутного фонду позивача.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 даного статуту акціонери позивача мають
право брати участь в управлінні справами товариства; обирати в
передбаченому статутом позивача порядку органи управління та
контролю товариства та бути обраними до них; брати участь у
розподілі прибутку позивача та одержувати його частку (дивіденди);
отримувати інформацію про діяльність позивача; користуватись
переважним правом на придбання акцій позивача додаткових випусків,
що здійснюються останнім, а також акцій позивача, як: пропонуються
до продажу іншими акціонерами; розпоряджатись акціями, що їм
належать, у порядку, визначеному чинним законодавством України;
виносити на Загальні зборі акціонерів будь-які питання, пов'язані
з діяльністю позивача у порядку, визначеному чинним законодавством
України; реалізовувати інші права, передбачені чинним
законодавством та статутом позивача.
Відповідно до п. 4.4 ст. 4 вищезгаданого статуту акціонери
зобов'язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів
позивача; виконувати рішення Загальних зборів акціонерів, інших
органів управління позивача; виконувати свої зобов'язання перед
позивачем, в тому числі пов'язані з майновою участю, а також
оплатити повну вартість свої акцій у розмірі, в порядку та
засобами, передбаченими статутом; не розголошувати комерційну
таємницю, конфіденційну інформацію про діяльність позивача;
відповідати за зобов'язанням позивача в межах належних їм акцій;
нести інші обов'язки, передбачені чинним законодавством та
статутом.
Відповідно до п. 6.7 ст. 6 зазначеного статуту позивач є
власником майна і засобів, переданих йому засновниками і
акціонерами, прибутків (після розподілу), виробленої продукції, а
також майна, набутого ним на законних підставах.
01.03.2005 заступник Генерального прокурора України вніс
Голові Фонду державного майна України протест від 24.02.2005
N 8/1-78 вих-05 на наказ Відповідача від 14.05.2004 N 945.
У вказаному протесті заступник Генерального прокурора
України, керуючись ст. 21 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, просить скасувати наказ Відповідача від 14.05.2004
N 945 "Щодо входження Фонду державного майна України до закритого
акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" та про
наслідки розгляду протесту і вжиті заходи у встановлений законом
десятиденний строк повідомити Генеральну прокуратуру України.
Вказаний протест на наказ Відповідача від 14.05.2004 N 945
винесений заступником Генерального прокурора України за наступних
обставин: згідно з ст. 5 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
майно, закріплене за залізницями,
підприємствами, установами та організаціями залізничного
транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх
інфраструктурою належать до об'єктів, що забезпечують
життєдіяльність держави в цілому і не підлягають приватизації.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є власником майна, переданого йому
засновниками і учасниками. Таке положення щодо майна закріплено і
в статуті компанії. Таким чином, передача залізничних вагонів, які
використовуються в основному виробництві залізниці і мають
загальнодержавне значення, до статутного фонду господарського
товариства призвело до зміни їх форми власності. У зв'язку з цим
входження до господарського товариства за рахунок внесення
державного майна не відповідає вимогам законодавства.
10.03.2005 на виконання вищевказаного протесту заступника
Генерального прокурора України Відповідач прийняв спірний наказ
N 464 "Про скасування наказів Фонду державного майна від
14.05.2004 N 945 та від 04.08.2004 N 1612".
Даним наказом відповідач скасував свої накази від 14.05.2004
N 945 щодо входження відповідача до позивача та від 04.08.2004
N 1612 про внесення змін та доповнень до статуту позивача.
Листом від 10.03.2005 N 10-27-2639 відповідач повідомив
позивача про скасування наказів Фонду державного майна від
14.05.2004 N 945 та від 04.08.2004 N 1612 та необхідність
опрацювання питання повернення залізничного рухомого складу до
державної власності.
Листом від 18.03.2005 N ЦЗТ-12/96 Укрзалізниця, у зв'язку з
виданням відповідачем спірного наказу, запропонувала позивачу
повернути залізничний рухомий склад в кількості 1000 цистерн до
державної власності.
11.05.2005 були проведені загальні збори акціонерів позивача
(протокол N 11), на яких було розглянуто питання порядку денного:
"Щодо повернення майна Товариства", за результатами розгляду якого
вищий орган управління позивача постановив (вирішив) підтвердити
наміри щодо вирішення питання повернення майна Товариства,
внесеного відповідачем до статутного фонду позивача, до державної
власності відповідно до чинного законодавства України, для чого
доручити виконавчому органу позивача залучити експертів для
надання висновку щодо сплати Товариством податків при поверненні
майна до державної власності шляхом зменшення статутного фонду або
ліквідації позивача; провести переговори за участю представників
відповідача, Мінтрансзв'язку або Укрзалізниці, АТ "Трансфорвардінг
АГ" та позивача для обговорення можливих варіантів вирішенні
порушеного питання.
Спір по справі виник з причин того, що позивач вважає, що
спірний наказ Відповідача суперечить чинному законодавству України
та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а
відповідач проти цього заперечує.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх
сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень, господарський суд міста Києва задовольнив позов, а
Київський апеляційний господарський суд залишив рішення без змін з
наступних підстав.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 15.10.90
N 376-XII ( 376-12 ) (376-12)
"Про управління державним майном Української
РСР" з метою захисту майнових прав та інтересів республіки,
ефективного використання й збереження державного майна в умовах
переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до
прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української
РСР постановлено покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення
функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у
загальнореспубліканській власності.
Законом України від 18.11.92 N 2796-XII ( 2796-12 ) (2796-12)
"Про
тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень
видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" Кабінету
Міністрів України тимчасово, строком до 21 травня 1993 року,
делеговані повноваження видавати декрети в сфері законодавчого
регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, щодо відносин власності,
підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку,
державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової
системи, оподаткування, державної політики оплати праці і
ціноутворення.
Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 N 8-92
( 8-92 ) (8-92)
"Про управління майном, що є у загальнодержавній
власності" на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів
України органи державної виконавчої влади покладено здійснення
функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній
власності, крім майнових комплексів підприємств, установ,
організацій, управління якими здійснюють відповідні служби
Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів
України згідно з законодавчими актами України.
Згідно з п. 2 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України
від 15.12.92 N 8-92 ( 8-92 ) (8-92)
"Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" міністерства та інші підвідомчі
Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади
відповідно до покладених на них повноважень: приймають рішення про
створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і
організацій, заснованих на загальнодержавній власності; дають
згоду Фондові державного майна України на створення спільних
підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного
фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.
Відповідно до пп. 1, 9 п. 4 Положення про Міністерство
транспорту України, затвердженого Указом Президента України від
11.05.2000 N 678/2000 ( 678/2000 ) (678/2000)
, в редакції на час видачі
Мінтрансом наказів N 540 та N 363, Мінтранс України відповідно до
покладених на нього завдань: здійснює державне управління
автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим
транспортом; здійснює відповідно до законодавства України функції
з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери
управління Міністерства.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
до державного майна у сфері господарювання належать
цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних
підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене
майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні
суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно,
закріплене за державними установами і організаціями з метою
здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане
в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або
в оренду для використання його у господарській діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 141 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
управління об'єктами державної власності відповідно до
закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його
уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У
випадках, передбачених законом, управління державним майном
здійснюють також інші суб'єкти.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, створення
спільного підприємства з передачею йому у статутний фонд майна, що
є загальнодержавною власністю, здійснюється відповідачем за умови
отримання згоди відповідного державного органу (міністерства,
іншого підвідомчого Кабінету Міністрів України органу державної
виконавчої влади), в сфері управління якого знаходиться це
державне майно.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на
підставі договору про продовження діяльності позивача, укладеного
відповідачем з іншими акціонерами, у відповідача виникло
зобов'язання з оплати акцій позивача за рахунок майна підприємств
Державної адміністрації залізничного транспорту України шляхом
внесення залізничного рухомого складу (250 вагонів-цистерн)
вартістю 10136500 грн. та об'єкта нерухомості (нежитлової будівлі
за адресою: _______ з прилеглою територією) вартістю 1329015 грн.,
на загальну суму 11465515 грн.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
наказом Міністерства транспорту України (орган, уповноважений
управляти державним майном) від 28.04.2004 N 363 "Про передачу
майна ДТЕП "Інтертранс" та ДП "Укрзалізничпостач" до Фонду
державного майна України" Державній адміністрації залізничного
транспорту України наказано забезпечити належну взаємодію з
відповідачем щодо своєчасної передачі державного майна відповідачу
для подальшої оплати акцій позивача. Цим же наказом Державному
транспортно-експедиційному підприємству "Інтертранс" приписано
передати відповідачу вагони-цистерни в кількості 250 одиниць, а
Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - майно
(нежитлову будівлю за адресою _______________).
Саме за вказаних передумов 14.05.2004 відповідач прийняв
наказ N 945 "Щодо входження Фонду державного майна України до
закритого акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ",
яким підтримав пропозицію Міністерства транспорту України та
увійшов до складу акціонерів позивача за рахунок внесення до
статутного фонду товариства державного майна, відокремленого
шляхом виділення із складу Державного транспортно-експедиційного
підприємства "Інтертранс" та Державного підприємства
матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту
України "Укрзалізничпостач" (акти від 14.05.2004).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
наказом Міністерства транспорту України (орган, уповноважений
управляти державним майном) від 23.06.2004 N 540 "Про передачу
майна ДТЕП "Інтертранс" до Фонду державного майна України"
Державній адміністрації залізничного транспорту України наказано
забезпечити належну взаємодію з Відповідачем щодо своєчасної
передачі державного майна відповідачу для подальшої оплати
останнім акцій позивача додаткової (п'ятої) емісії. Цим же наказом
Державному транспортно-експедиційному підприємству "Інтертранс"
приписано передати відповідачу вагони-цистерни в кількості 750
одиниць.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на
виконання додаткової угоди від 17.06.2004 N 2 до Угоди про
взаємодію та співробітництво при входженні Фонду державного майна
України до ЗАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" від 19.02.2004
N 121/04, укладеної між відповідачем та Державною адміністрацією
залізничного транспорту України, відповідач передав до статутного
фонду позивача 750 нафтобензинових вагонів-цистерн ринковою
вартістю 22466680 грн. (акт від 03.08.2004).
Саме за цих передумов 04.08.2004 відповідач (який вже увійшов
до складу акціонерів) прийняв наказ N 1612 "Про внесення змін та
доповнень до статуту закритого акціонерного товариства
"Трансфорвардінг Лімітед АГ", яким погодив зміни та доповнення до
статуту позивача, пов'язані зі збільшенням статутного фонду
товариства шляхом додаткового випуску акцій існуючої номінальної
вартості, перерозподілом акцій між акціонерами та зміною
місцезнаходження позивача.
Отже, наказ Відповідача від 04.08.2004 N 1612 (скасований
спірним наказом відповідача) відповідає вищенаведеним нормам
чинного законодавства України, а тому правових підстав вважати
його таким, що суперечить закону, немає.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
протест на акт, що суперечить закону, приноситься
прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до
вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на
незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор
ставить питання про скасування акта або приведення його у
відповідність з законом, а також припинення незаконної дії
посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора
зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду
відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк
після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же
строк повідомляється прокурору.
Отже, згідно з даною нормою Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
протест на акт вноситься прокурором (заступником
прокурора) та відповідно його позитивний розгляд здійснюється за
умови суперечності даного акта нормам закону.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
01.03.2005 заступник Генерального прокурора України вніс Голові
Фонду державного майна України протест від 24.02.2005 N 8/1-78
вих-05 на наказ відповідача від 14.05.2004 N 945, в якому,
керуючись ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
,
просить скасувати наказ відповідача від 14.05.2004 N 945 "Щодо
входження Фонду державного майна України до закритого акціонерного
товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ". Причому, як вбачається з
матеріалів справи, вказаний протест був внесений лише на наказ
відповідача від 14.05.2004 N 945, на наказ відповідача від
04.08.2004 N 1611 протест прокурором не вносився. На підтвердження
іншого сторонами не подано суду жодних доказів.
Отже, наказ відповідача від 14.05.2004 N 945 згідно з
вищенаведеним протестом заступника Генерального прокурора України
суперечить закону з наступних підстав: а) даним наказом
передається майно (залізничні вагони), закріплене за
підприємствами залізничного транспорту, яке є загальнодержавною
власністю і не підлягає приватизації; б) передача цього майна до
статутного фонду позивача призвела до зміни форми власності цього
майна, що не відповідає вимогам законодавства.
Разом із тим, при розгляді вказаного протесту та прийняття
спірного рішення Відповідачем не враховані наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
майно, закріплене за залізницями,
підприємствами, установами та організаціями залізничного
транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
приватизації не
підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також
казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне
значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх
структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є
виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне
значення.
Згідно з пп. "г" абз. 2 ч. 2 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
загальнодержавне значення мають
об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому,
зокрема майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх
інфраструктурою.
Отже, однією з умов, за якої майно не підлягає приватизації,
згідно з вищенаведеними нормами права є приналежність даного майна
до майнового комплексу підприємств залізничного транспорту -
закріплення цього майна за залізницями, підприємствами, установами
та організаціями залізничного транспорту загального користування.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується
обставинами, встановленими господарським судом міста Києва при
вирішенні спору у справі N 40/480, скасованим наказом від
14.05.2004 N 945 "Щодо входження Фонду державного майна України де
закритого акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ"
відповідач ввійшов до складу акціонерів позивача за рахунок
внесення до статутного фонду товариства державного майна,
відокремленого шляхом виділення із складу Державного
транспортно-експедиційного підприємства "Інтертранс" та Державного
підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного
транспорту України "Укрзалізничпостач".
Отже, на час внесення згідно з цим наказом до статутного
фонду позивача державного майна вказане майно вже не належало до
складу майнового комплексу підприємств залізничного транспорту, не
було закріплене за залізницями, підприємствами, установами та
організаціями залізничного транспорту загального користування, а
було виділено з складу їх цілісного майнового комплексу та
передано відповідачу саме з метою передачі до статутного фонду
позивача, що підтверджується також рішенням господарського суду
міста Києва від 05.11.2004 у справі N 40/480. На підтвердження
іншого господарському суду не подано суду доказу.
Відтак, правових підстав вважати зазначене майно таким, що не
підлягає приватизації, згідно з вищенаведеними нормами права не
має.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
приватизація державного майна - це
відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що
належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та
юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього
Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності
виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки
України.
Отже, під приватизацією державного майна розуміються
правовідносини з відчуження органом приватизації покупцю певним
способом (аукціон, конкурс тощо) у встановленому порядку
державного майна.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та
підтверджується обставинами, встановленими господарським судом
міста Києва при вирішенні спору у справі N 40/480, скасованим
наказом від 14.05.2004 N 945 "Щодо входження Фонду державного
майна України до закритого акціонерного товариства
"Трансфорвардінг Лімітед АГ" відповідач увійшов до складу
акціонерів позивача за рахунок внесення до статутного фонду
товариства державного майна, відокремленого шляхом виділення із
складу Державного транспортно-експедиційного підприємства
"Інтертранс" та Державного підприємства матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".
Отже, входження відповідача до складу акціонерів позивача
шляхом внесення до його статутного фонду внеску (відокремленого
шляхом виділу із складу державних підприємств державного майна) не
має ознак приватизації державного майна, а тому до спірних
правовідносин не підлягають застосуванню норми про приватизацію
державного майна, що підтверджується також рішенням господарського
суду міста Києва від 05.11.2004 по справі N 40/480. Це
підтверджується також тим, що передавши до статутного фонду
позивача вказане державне майно, відповідач взамін на цю ж суму
одержав акції цього товариства, які є самостійним об'єктом
приватизації, відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
.
Передача відповідачем державного майна до статутного фонду
позивача призводить до зміни форми власності цього майна з
отриманням відповідачем корпоративних прав у господарському
товаристві, а також прав отримувати нараховані дивіденди та
відчужувати належні акції, що прямо передбачено вищенаведеними
нормами права, за якими спільні підприємства можуть створюватись
відповідачем саме за рахунок державного майна.
При цьому у вищевказаному протесті заступника Генерального
прокурора України не вказано правової норми, яка встановлює
заборону внесення відповідачем до статутного фонду господарського
товариства (в даному випадку - позивача) як внеску рухомого
залізничного складу, відокремленого в окремий об'єкт майнового
комплексу державним підприємств (ДТЕП "Інтертранс" та ДПМТЗ
"Укрзалізничпостач").
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов
договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські
товариства" питання зміни статутного фонду господарського
товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів
товариства. Норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та Закону України "Про
господарські товариства" взагалі не передбачають порядку виходу
акціонера з акціонерного товариства шляхом повернення майна,
внесеного ним до статутного фонду акціонерного товариства.
Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право
власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений
цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник, який має підстави передбачати можливість
порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до
суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити
його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання
такому порушенню.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
держава забезпечує захист прав і законних інтересів
суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право
на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні
інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання
повністю або частково недійсними актів органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що
суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси
суб'єкта господарювання; припиненню дій, що порушують право або
створюють загрозу його порушення.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
протест на акт вноситься прокурором (заступником прокурора) та
відповідно його позитивний розгляд може здійснюватись лише за
умови, що даний акт має суперечити закону.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, єдиною
підставою прийняття Відповідачем спірного наказу, яким він
скасував свої накази від 14.05.2004 N 945 та від 04.08.2004
N 1612, є виконання відповідачем саме протесту заступника
Генерального прокурора України, який внесений лише на один наказ
N 945 від 14.05.2004.
За вищенаведених обставин судові рішення по справі є
обґрунтованими і скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без
задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.08.2005 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.